Плач
Chapter 3

Плач

Kulish and Puluj Bible (…
vs Old Persian Versio…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers

Плач 3

Kulish and Puluj Bible (1905)
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
1من آن مرد هستم که از عصای غضب وی مذلت دیده‌ام.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
2او مرا رهبری نموده، به تاریکی در‌آورده است و نه به روشنایی.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
3به درستی که دست خویش را تمامی روز به ضد من بارها برگردانیده است.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
4گوشت و پوست مرا مندرس ساخته واستخوانهایم را خرد کرده است.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
5به ضد من بنا نموده، مرا به تلخی و مشقت احاطه کرده است.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
6مرا مثل آنانی که از قدیم مرده‌اند در تاریکی نشانیده است.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
7گرد من حصار کشیده که نتوانم بیرون آمد وزنجیر مرا سنگین ساخته است.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
8و نیز چون فریاد و استغاثه می‌نمایم دعای مرا منع می‌کند.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
9راههای مرا با سنگهای تراشیده سد کرده است و طریقهایم را کج نموده است.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
10او برای من خرسی است در کمین نشسته وشیری که در بیشه خود می‌باشد.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
11راه مرا منحرف ساخته، مرا دریده است ومرا مبهوت گردانیده است.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
12کمان خود را زه کرده، مرا برای تیرهای خویش، هدف ساخته است.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
13و تیرهای ترکش خود را به گرده های من فرو برده است.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
14من به جهت تمامی قوم خود مضحکه وتمامی روز سرود ایشان شده‌ام.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
15مرا به تلخیها سیر کرده و مرا به افسنتین مست گردانیده است.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
16دندانهایم را به سنگ ریزها شکسته و مرا به خاکستر پوشانیده است.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
17تو جان مرا از سلامتی دور انداختی و من سعادتمندی را فراموش کردم،
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
18و گفتم که قوت و امید من از یهوه تلف شده است.
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
19مذلت و شقاوت مرا افسنتین و تلخی به یادآور.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
20تو البته به یاد خواهی آورد زیرا که جان من در من منحنی شده است.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
21و من آن را در دل خود خواهم گذرانید و ازاین سبب امیدوار خواهم بود.
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
22از رافت های خداوند است که تلف نشدیم زیرا که رحمت های او بی‌زوال است.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
23آنها هر صبح تازه می‌شود و امانت تو بسیاراست.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
24و جان من می‌گوید که خداوند نصیب من است، بنابراین بر او امیدوارم.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
25خداوند به جهت کسانی که بر او توکل دارند و برای آنانی که او را می‌طلبند نیکو است.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
26خوب است که انسان امیدوار باشد و باسکوت انتظار نجات خداوند را بکشد.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
27برای انسان نیکو است که یوغ را در جوانی خود بردارد.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
28به تنهایی بنشیند و ساکت باشد زیرا که اوآن را بر وی نهاده است.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
29دهان خود را بر خاک بگذارد که شاید امیدباشد.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
30رخسار خود را به زنندگان بسپارد و ازخجالت سیر شود.
31Бо не на віки Господь покидає;
31زیرا خداوند تا به ابد او را ترک نخواهدنمود.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
32زیرا اگر‌چه کسی را محزون سازد لیکن برحسب کثرت رافت خود رحمت خواهد فرمود.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
33چونکه بنی آدم را از دل خود نمی رنجاند ومحزون نمی سازد.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
34تمامی اسیران زمین را زیر پا پایمال کردن،
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
35و منحرف ساختن حق انسان به حضورحضرت اعلی،
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
36و منقلب نمودن آدمی در دعویش منظورخداوند نیست.
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
37کیست که بگوید و واقع شود اگر خداوندامر نفرموده باشد.
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
38آیا از فرمان حضرت اعلی هم بدی و هم نیکویی صادر نمی شود؟
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
39پس چرا انسان تا زنده است و آدمی به‌سبب سزای گناهان خویش شکایت کند؟
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
40راههای خود را تجسس و تفحص بنماییم و بسوی خداوند بازگشت کنیم.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
41دلها و دستهای خویش را بسوی خدایی که در آسمان است برافرازیم،
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
42(و بگوییم ): «ما گناه کردیم و عصیان ورزیدیم و تو عفو نفرمودی.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
43خویشتن را به غضب پوشانیده، ما را تعاقب نمودی و به قتل رسانیده، شفقت نفرمودی.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
44خویشتن را به ابر غلیظ مستور ساختی، تادعای ما نگذرد.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
45ما را در میان امت‌ها فضله و خاکروبه گردانیده‌ای.»
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
46تمامی دشمنان ما بر ما دهان خود رامی گشایند.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
47خوف و دام و هلاکت و خرابی بر ما عارض گردیده است.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
48به‌سبب هلاکت دختر قوم من، نهرهای آب از چشمانم می‌ریزد.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
49چشم من بلا انقطاع جاری است و بازنمی ایستد.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
50تا خداوند از آسمان ملاحظه نماید و ببیند.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
51چشمانم به جهت جمیع دختران شهرم، جان مرا می‌رنجاند.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
52آنانی که بی‌سبب دشمن منند مرا مثل مرغ بشدت تعاقب می‌نمایند.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
53جان مرا در سیاه چال منقطع ساختند وسنگها بر من‌انداختند.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
54آبها از سر من گذشت پس گفتم: منقطع شدم.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
55آنگاه‌ای خداوند، از عمق های سیاه چال اسم تو را خواندم.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
56آواز مرا شنیدی، پس گوش خود را از آه واستغاثه من مپوشان!
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
57در روزی که تو را خواندم نزدیک شده، فرمودی که نترس.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
58‌ای خداوند دعوی جان مرا انجام داده و حیات مرا فدیه نموده‌ای!
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
59‌ای خداوند ظلمی را که به من نموده انددیده‌ای پس مرا دادرسی فرما!
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
60تمامی کینه ایشان و همه تدبیرهایی را که به ضد من کردند دیده‌ای.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
61‌ای خداوند مذمت ایشان را و همه تدبیرهایی را که به ضد من کردند شنیده‌ای!
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
62سخنان مقاومت کنندگانم را و فکرهایی راکه تمامی روز به ضد من دارند (دانسته‌ای ).
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
63نشستن و برخاستن ایشان را ملاحظه فرمازیرا که من سرود ایشان شده‌ام.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
64‌ای خداوند موافق اعمال دستهای ایشان مکافات به ایشان برسان.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
65غشاوه قلب به ایشان بده و لعنت تو برایشان باد!
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
66ایشان را به غضب تعاقب نموده، از زیرآسمانهای خداوند هلاک کن.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.