Плач 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Як потемнїло те золото, змінилось золото найлїпше! каміннє з сьвятинї роскидане по всїх роздорожжях.
1Вай, кум с-а ыннегрит аурул ши кум с-а скимбат аурул чел курат! Кум с-ау рисипит петреле Сфынтулуй Локаш пе ла тоате колцуриле улицелор!
2Поважні синове Сионові, дорогі, як найчистїйше золото, — вони стали, як той посуд глиняний, як виріб рук ганчарських!
2Кум сунт привиць акум фиий Сионулуй, чей алешь ши прецуиць ка аурул курат алтэдатэ, кум сунт привиць акум, вай! Ка ниште васе де пэмынт ши ка о лукраре фэкутэ де мыниле оларулуй!
3І потвори подають соски, та кормлять щенят своїх, а дочки народу мого стали жорстокі, мов ті струсицї в пустинї;
3Кяр ши шакалий ышь аплякэ цыца ши дау сэ сугэ пуилор лор, дар фийка попорулуй меу а ажунс фэрэ милэ, ка струций дин пустиу.
4У немовлятка язик од згаги до піднебіння прилипає; їсти просять дїти, та нїхто їм не дає.
4Лимба сугарулуй и се липеште де черул гурий, ускатэ де сете; копиий чер пыне, дар нимень ну ле-о дэ.
5Хто їдав страви солодкі, умлїває з голоду по улицях, хто кохався на пурпурнім ложі, тулиться до гною.
5Чей че се хрэняу ку букате алесе лешинэ пе улице. Чей че фусесерэ крескуць ын пурпурэ се букурэ акум де о грэмадэ де гуной!
6Кара за безбожність дочки народу мого більша над покараннє Содоми: її бо стручено в хвилинї й руки людські не дотикали її.
6Кэч вина фийчей попорулуй меу есте май маре декыт пэкатул Содомей, каре а фост нимичитэ ынтр-о клипэ, фэрэ сэ фи пус чинева мына пе еа.
7Сієї ж князї були над снїг чисті, над молоко білі; тїло в них було румяне, немов ті коралї, й над сапфир сияло;
7Воевозий ей ерау май стрэлучиторь декыт зэпада, май албь декыт лаптеле; трупул ле ера май рошу декыт мэрӂянул; фаца ле ера ка сафирул.
8А нинї лице їх чорнїйше над усе чорне, не познають їх на улицї; кожа в них до костї прилипла, зосхла, мов та деревина.
8Дар акум ынфэцишаря ле есте май негричоасэ декыт фунинӂиня, аша кэ ну май сунт куноскуць пе улице, пеля ле есте липитэ де оасе, ускатэ ка лемнул.
9Щасливійші ті, що від меча гинуть, нїж ті, що гинуть голодною смертю; сесї бо тануть поволи, побивані недостачею плодів земних.
9Чей че пер учишь де сабие сунт май феричиць декыт чей че пер де фоаме, каре кад слеиць де путерь, дин липса роаделор кымпулуй!
10Руки добросердних жінок варили дїток своїх, щоб мати з них їжу під час погибелї дочки народу мого.
10Фемеиле, ку тоатэ мила лор, ышь ферб копиий, каре ле служеск ка хранэ ын мижлокул прэпэдулуй фийчей попорулуй меу.
11Ізогнав Господь гнїв свій, вилив досаду гнїву свого, й запалив огонь на Сионї, що пожер його до підвалин.
11Домнул Шь-а слеит урӂия, Шь-а вэрсат мыния апринсэ; а апринс ын Сион ун фок каре-й мистуе темелииле.
12Не вірили царі землї й усї осадники земель, що ворог завзятий ввійшов у ворота Ерусалимські.
12Ымпэраций пэмынтулуй н-ар фи крезут ши ничунул дин локуиторий лумий н-ар фи крезут кэ потривникул каре-л ымпресура аре сэ интре пе порциле Иерусалимулуй.
13А все се за гріхи ложних пророків його, за беззаконства сьвященників його, що за їх приводом проливано кров праведників.
13Ятэ родул пэкателор пророчилор сэй, а нелеӂюирилор преоцилор сэй, каре ау вэрсат ын мижлокул луй сынӂеле челор неприхэниць!
14Тепер вони, мов слїпі, улицями блукали, осквернювались кровю, так що не можна було приторкнутись до їх одежі.
14Рэтэчяу ка орбий пе улице, мынжиць де сынӂе, аша кэ нимень ну путя сэ се атингэ де хайнеле лор.
15Уступайтесь! Нечистий! у слїд їм кричали; уступайтесь, уступайтесь, не приторкайтесь! і вони, зворушені, ховались; а між людом говорили: Вже їх не буде!
15„Депэртаци-вэ, некурацилор ”, ли се стрига, „ла о парте, ла о парте, ну вэ атинӂець де ной!” Кынд фуӂяу прибеӂинд ынкоаче ши ынколо принтре нямурь, се спуня: „Сэ ну май локуяскэ аич!”
16(загнїване) Лице Господнє порозсїває їх; уже він не зглянеться на них, за те, що вони не вважали на сьвященників, над старими не милосердувались.
16Ын мыния Луй, Домнул й-а ымпрэштият ши ну-Шь май ындряптэ привириле спре ей! Врэжмашул н-а кэутат ла фаца преоцилор, нич н-а авут милэ де чей бэтрынь.
17Наші ж очі аж умучились, визираючи надармо підмоги; з башти нашої визирали сторожі того народу, що не міг нас урятувати.
17Ши аколо ни се сфыршяу окий ши аштептам задарник ажутор! Привириле ни се ындрептау ку нэдежде спре ун ням каре тотушь ну не-а избэвит.
18А вони, знай, підглядали ступні наші, так що ми не могли безпечно й по улицях ходити. О, близько конець наш, днї наші скінчились; так, се прийшов конець наш.
18Не пындяу паший, ка сэ не ымпедиче сэ мерӂем пе улицеле ноастре; ни се апропия сфыршитул, ни се ымплинисерэ зилеле… Да, не венисе сфыршитул!
19Ті, що нас гнали, летїли хутше орлів під небом; гнались за нами по горах, ставляли засади в пустинї.
19Пригониторий ноштри ерау май юць декыт вултурий черулуй. Не-ау фугэрит пе мунць ши не-ау пындит ын пустиу.
20Дух наш живущий, помазанник Господень, попав у їх яму, — той, що про його мовляли ми: Під його тїню жити мем тихо посеред народів.
20Суфларя веций ноастре, унсул Домнулуй, а фост принс ын гропиле лор, ел, деспре каре зичям: „Вом трэи суб умбра луй принтре нямурь.”
21Радуйся, дочко Едомова, веселися, ти, що живеш там у землї Уз! прийде й до тебе чарка, і ти впєшся, й ти будеш обнажена.
21Букурэ-те ши салтэ де букурие, фийка Едомулуй, каре локуешть ын цара Уц! Дар ши ла тине ва трече потирул ши ту те вей ымбэта ши те вей дезголи!
22Дочко Сионова! кара за беззаконства твої скінчилась; більш у полонь ти зайнята не будеш; твої ж провини, дочко Едомова, Господь навідає й виявить гріхи твої.
22Фийка Сионулуй, нелеӂюиря ыць есте испэшитэ: Ел ну те ва май тримите ын робие. Дар цие, фийка Едомулуй, ыць ва педепси нелеӂюиря ши ыць ва да пе фацэ пэкателе.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.