Плач 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Hebrew Old Testament (Masoretic Text)
1Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
1זְכֹ֤ר יְהוָה֙ מֶֽה־הָ֣יָה לָ֔נוּ *הַבֵּיט (הַבִּ֖יטָה) וּרְאֵ֥ה אֶת־חֶרְפָּתֵֽנוּ׃
2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;
2נַחֲלָתֵ֙נוּ֙ נֶֽהֶפְכָ֣ה לְזָרִ֔ים בָּתֵּ֖ינוּ לְנָכְרִֽים׃
3Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.
3יְתֹומִ֤ים הָיִ֙ינוּ֙ *אֵין (וְאֵ֣ין) אָ֔ב אִמֹּתֵ֖ינוּ כְּאַלְמָנֹֽות׃
4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
4מֵימֵ֙ינוּ֙ בְּכֶ֣סֶף שָׁתִ֔ינוּ עֵצֵ֖ינוּ בִּמְחִ֥יר יָבֹֽאוּ׃
5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
5עַ֤ל צַוָּארֵ֙נוּ֙ נִרְדָּ֔פְנוּ יָגַ֖עְנוּ *לֹא (וְלֹ֥א) הֽוּנַֽח־לָֽנוּ׃
6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
6מִצְרַ֙יִם֙ נָתַ֣נּוּ יָ֔ד אַשּׁ֖וּר לִשְׂבֹּ֥עַֽ לָֽחֶם׃
7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
7אֲבֹתֵ֤ינוּ חָֽטְאוּ֙ *אֵינָם (וְאֵינָ֔ם) *אֲנַחְנוּ (וַאֲנַ֖חְנוּ) עֲוֹנֹתֵיהֶ֥ם סָבָֽלְנוּ׃
8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
8עֲבָדִים֙ מָ֣שְׁלוּ בָ֔נוּ פֹּרֵ֖ק אֵ֥ין מִיָּדָֽם׃
9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
9בְּנַפְשֵׁ֙נוּ֙ נָבִ֣יא לַחְמֵ֔נוּ מִפְּנֵ֖י חֶ֥רֶב הַמִּדְבָּֽר׃
10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
10עֹורֵ֙נוּ֙ כְּתַנּ֣וּר נִכְמָ֔רוּ מִפְּנֵ֖י זַלְעֲפֹ֥ות רָעָֽב׃
11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.
11נָשִׁים֙ בְּצִיֹּ֣ון עִנּ֔וּ בְּתֻלֹ֖ת בְּעָרֵ֥י יְהוּדָֽה׃
12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
12שָׂרִים֙ בְּיָדָ֣ם נִתְל֔וּ פְּנֵ֥י זְקֵנִ֖ים לֹ֥א נֶהְדָּֽרוּ׃
13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
13בַּחוּרִים֙ טְחֹ֣ון נָשָׂ֔אוּ וּנְעָרִ֖ים בָּעֵ֥ץ כָּשָֽׁלוּ׃
14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
14זְקֵנִים֙ מִשַּׁ֣עַר שָׁבָ֔תוּ בַּחוּרִ֖ים מִנְּגִינָתָֽם׃
15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
15שָׁבַת֙ מְשֹׂ֣ושׂ לִבֵּ֔נוּ נֶהְפַּ֥ךְ לְאֵ֖בֶל מְחֹלֵֽנוּ׃
16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
16נָֽפְלָה֙ עֲטֶ֣רֶת רֹאשֵׁ֔נוּ אֹֽוי־נָ֥א לָ֖נוּ כִּ֥י חָטָֽאנוּ׃
17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
17עַל־זֶ֗ה הָיָ֤ה דָוֶה֙ לִבֵּ֔נוּ עַל־אֵ֖לֶּה חָשְׁכ֥וּ עֵינֵֽינוּ׃
18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
18עַ֤ל הַר־צִיֹּון֙ שֶׁשָּׁמֵ֔ם שׁוּעָלִ֖ים הִלְּכוּ־בֹֽו׃ פ
19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
19אַתָּ֤ה יְהוָה֙ לְעֹולָ֣ם תֵּשֵׁ֔ב כִּסְאֲךָ֖ לְדֹ֥ר וָדֹֽור׃
20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
20לָ֤מָּה לָנֶ֙צַח֙ תִּשְׁכָּחֵ֔נוּ תַּֽעַזְבֵ֖נוּ לְאֹ֥רֶךְ יָמִֽים׃
21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
21הֲשִׁיבֵ֨נוּ יְהוָ֤ה ׀ אֵלֶ֙יךָ֙ *וְנָשׁוּב (וְֽנָשׁ֔וּבָה) חַדֵּ֥שׁ יָמֵ֖ינוּ כְּקֶֽדֶם׃
22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?
22כִּ֚י אִם־מָאֹ֣ס מְאַסְתָּ֔נוּ קָצַ֥פְתָּ עָלֵ֖ינוּ עַד־מְאֹֽד׃
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.