1. Мојсијева 8
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А Бог се опомену Ноја и свих звери и све стоке што беху с њим у ковчегу; и посла Бог ветар на земљу да узбије воду.
1І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
2И затворише се извори бездану и уставе небеске, и дажд с неба престаде.
2І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
3И стаде вода опадати на земљи, и једнако опадаше после сто педесет дана;
3І вертались води з землї без перестанї, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
4те се устави ковчег седмог месеца дана седамнаестог на планини Арарату.
4І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
5И вода опадаше све већма до десетог месеца; и првог дана десетог месеца показаше се врхови од брда.
5І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
6А после четрдесет дана отвори Ноје прозор на ковчегу, који беше начинио;
6І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
7и испусти гаврана, који једнако одлеташе и долеташе докле не пресахну вода на земљи.
7І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
8Па пусти и голубицу да би видео је ли опала вода са земље.
8Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
9А голубица не нашавши где би стала ногом својом врати се к њему у ковчег, јер још беше вода по свој земљи; и Ноје пруживши руку ухвати је и узе к себи у ковчег.
9Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
10И почека још седам дана, по опет испусти голубицу из ковчега.
10І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
11И пред вече врати се к њему голубица, и гле, у кљуну јој лист маслинов, који беше откинула; тако позна Ноје да је опала вода са земље.
11І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
12Али почека још седам дана, па опет испусти голубицу, а она му се више не врати.
12І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
13Шест стотина прве године века Нојевог први дан првог месеца усахну вода на земљи; и Ноје откри кров на ковчегу, и угледа земљу суву.
13І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,
14А другог месеца двадесет седмог дана беше сва земља сува.
14А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
15Тада рече Бог Ноју говорећи:
15І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
16Изађи из ковчега ти и жена твоја и синови твоји и жене синова твојих с тобом;
16Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
17све звери што су са тобом од сваког тела, птице и стоку и шта год гамиже по земљи, изведи са собом, нека се разиђу по земљи, и нека се плоде и множе на земљи.
17І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
18И изиђе Ноје и синови његови и жена његова и жене синова његових с њим.
18І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
19Све звери, све ситне животиње, све птице и све што се миче по земљи по својим врстама изиђоше из ковчега.
19Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
20И начини Ноје жртвеник Господу, и узе од сваке чисте стоке и од свих птица чистих, и принесе на жртвенику жртве паљенице.
20І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
21И Господ омириса мирис угодни, и рече у срцу свом: Нећу више клети земље с људи, што је мисао срца човечијег зла од малена; нити ћу више убијати све што живи, као што учиних.
21І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
22Од сада докле буде земље, неће нестајати сетве ни жетве, студени ни врућине, лета ни зиме, дана ни ноћи.
22Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.