پیدایش 8
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1بهایمی را که با وی در کشتی بودند، بیادآورد. و خدا بادی بر زمین وزانید و آب ساکن گردید.
1І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
2و چشمه های لجه و روزنهای آسمان بسته شد، و باران از آسمان باز ایستاد.
2І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
3و آب رفته رفته از روی زمین برگشت. و بعد از انقضای صد و پنجاه روز، آب کم شد،
3І вертались води з землї без перестанї, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
4و روز هفدهم ازماه هفتم، کشتی بر کوههای آرارات قرار گرفت.
4І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
5و تا ماه دهم، آب رفته رفته کمتر میشد، و درروز اول از ماه دهم، قله های کوهها ظاهر گردید.
5І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
6و واقع شد بعد از چهل روز که نوح دریچه کشتی را که ساخته بود، باز کرد.
6І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
7و زاغ را رهاکرد. او بیرون رفته، در تردد میبود تا آب از زمین خشک شد.
7І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
8پس کبوتر را از نزد خود رها کرد تاببیند که آیا آب از روی زمین کم شده است.
8Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
9اماکبوتر چون نشیمنی برای کف پای خود نیافت، زیرا که آب در تمام روی زمین بود، نزد وی به کشتی برگشت. پس دست خود را دراز کرد و آن را گرفته نزد خود به کشتی درآورد.
9Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
10و هفت روز دیگر نیز درنگ کرده، باز کبوتر را از کشتی رها کرد.
10І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
11و در وقت عصر، کبوتر نزد وی برگشت، و اینک برگ زیتون تازه در منقار وی است. پس نوح دانست که آب از روی زمین کم شده است.
11І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
12و هفت روز دیگر نیز توقف نموده، کبوتر را رها کرد، و او دیگر نزد وی برنگشت.
12І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
13و در سال ششصد و یکم در روز اول از ماه اول، آب از روی زمین خشک شد. پس نوح پوشش کشتی را برداشته، نگریست، و اینک روی زمین خشک بود.
13І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,
14و در روز بیست و هفتم از ماه دوم، زمین خشک شد.
14А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
15آنگاه خدا نوح رامخاطب ساخته، گفت:
15І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
16«از کشتی بیرون شو، توو زوجه ات و پسرانت و ازواج پسرانت با تو.
16Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
17وهمه حیواناتی را که نزد خود داری، هرذی جسدی را از پرندگان و بهایم و کل حشرات خزنده بر زمین، با خود بیرون آور، تا بر زمین منتشر شده، در جهان بارور و کثیر شوند.»
17І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
18پس نوح و پسران او و زنش و زنان پسرانش، با وی بیرون آمدند.
18І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
19و همه حیوانات و همه حشرات و همه پرندگان، و هرچه بر زمین حرکت میکند، به اجناس آنها، از کشتی به در شدند.
19Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
20و نوح مذبحی برای خداوند بنا کرد، و از هر بهیمه پاک واز هر پرنده پاک گرفته، قربانی های سوختنی برمذبح گذرانید.
20І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
21و خداوند بوی خوش بویید و خداوند در دل خود گفت: «بعد از این دیگر زمین را بسبب انسان لعنت نکنم، زیرا که خیال دل انسان از طفولیت بد است، و بار دیگر همه حیوانات را هلاک نکنم، چنانکه کردم.
21І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
22مادامی که جهان باقی است، زرع و حصاد، و سرما و گرما، و زمستان و تابستان، و روز و شب موقوف نخواهد شد.»
22Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.