1. Мојсијева 18
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1После му се јави Господ у равници мамријској кад сеђаше на вратима пред шатором својим у подне.
1Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї.
2Подигавши очи своје погледа, и гле, три човека стајаше према њему. И угледавши их потрча им у сусрет испред врата шатора свог, и поклони се до земље;
2Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї.
3и рече: Господе, ако сам нашао милост пред Тобом, немој проћи слуге свог.
3І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого.
4Да вам донесем мало воде и оперите ноге, те се наслоните мало под овим дрветом.
4Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом.
5И изнећу мало хлеба, те поткрепите срце своје, па онда пођите, кад идете поред слуге свог. И рекоше: Учини шта си казао.
5Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого.
6И Аврам отрча у шатор к Сари, и рече: Брже замеси три копање белог брашна и испеци погаче.
6І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів.
7Па отрча ка говедима и ухвати теле младо и добро, и даде га момку да га брже зготови.
7І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його.
8Па онда изнесе масла и млека и теле које беше зготовио, и постави им, а сам стајаше пред њима под дрветом докле јеђаху.
8І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли.
9И они му рекоше: Где је Сара жена твоја? А он рече: Ено је под шатором.
9І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі.
10А један између њих рече: Догодине у ово доба опет ћу доћи к теби, а Сара ће жена твоја имати сина. А Сара слушаше на вратима од шатора иза њега.
10Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його.
11А Аврам и Сара беху стари и временити, и у Саре беше престало шта бива у жена.
11Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке.
12Зато се насмеја Сара у себи говорећи: Пошто сам остарела, сад ли ће ми доћи радост? А и господар ми је стар.
12Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький.
13Тада рече Господ Авраму: Што се смеје Сара говорећи: Истина ли је да ћу родити кад сам остарела?
13І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже.
14Има ли шта тешко Господу? Догодине у ово доба опет ћу доћи к теби, а Сара ће имати сина.
14Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син.
15А Сара удари у бах говорећи: Нисам се смејала. Јер се уплаши. Али Он рече: Није истина, него си се смејала.
15Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась.
16Потом усташе људи оданде, и пођоше пут Содома; а Аврам пође с њима да их испрати.
16Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом. Авраам же йшов із ними, проводючи їх.
17А Господ рече: Како бих тајио од Аврама шта ћу учинити,
17Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю?
18кад ће од Аврама постати велик и силан народ, и у њему ће се благословити сви народи на земљи?
18Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії.
19Јер знам да ће заповедити синовима својим и дому свом након себе да се држе путева Господњих и да чине што је право и добро, да би Господ навршио на Авраму шта му је обећао.
19Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усьо, що глаголав до його.
20И рече Господ: Вика је у Содому и Гомору велика, и грех је њихов грдан.
20Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.
21Зато ћу сићи да видим еда ли све чине као што вика дође преда ме; ако ли није тако, да знам.
21Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати.
22И људи окренувши се пођоше пут Содома; али Аврам још стајаше пред Господом,
22І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом.
23и приступив Аврам рече: Хоћеш ли погубити и праведног с неправедним?
23І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими?
24Може бити да има педесет праведника у граду; хоћеш ли и њих погубити, и нећеш опростити месту за оних педесет праведника што су у њему?
24Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть?
25Немој то чинити, ни губити праведника с неправедником, да буде праведнику као и неправеднику; немој; еда ли судија целе земље неће судити право?
25Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди?
26И рече Господ: Ако нађем у Содому педесет праведника у граду, опростићу целом месту њих ради.
26Рече ж Господь: Коли буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх.
27А Аврам одговори и рече: Гле, сада бих проговорио Господу, ако и јесам прах и пепео.
27І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох.
28Може бити праведника педесет мање пет, хоћеш ли за оних пет потрти сав град? Одговори: Нећу, ако нађем четрдесет и пет.
28Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город? І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять.
29И стаде даље говорити, и рече: Може бити да ће се наћи четрдесет. Рече: Нећу ради оних четрдесет.
29І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок? І рече: не погублю й ради сорока.
30Потом рече: Немој се гневити, Господе, што ћу рећи; може бити да ће се наћи тридесет. И рече: Нећу, ако нађем тридесет.
30Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять? І рече: Не погублю й тридесятьох ради.
31Опет рече: Гле сада бих проговорио Господу; може бити да ће се наћи двадесет. Рече: Нећу их погубити за оних двадесет.
31І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро? І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять.
32Најпосле рече: Немој се гневити, Господе, што ћу још једном проговорити; може бити да ће се наћи десет. Рече: Нећу их погубити ради оних десет.
32І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро? І рече: Не погублю і десятьох ради.
33И Господ отиде свршивши разговор са Аврамом; а Аврам се врати на своје место.
33Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама. І вернувсь Авраам на місце своє.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.