Марка 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
1И уђе опет у зборницу, и онде беше човек са сувом руком.
2І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
2И мотраху за Њим неће ли га у суботу исцелити да Га окриве.
3І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
3И рече човеку са сувом руком: Стани на средину.
4І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
4И рече им: Ваља ли у суботу добро чинити или зло чинити? Душу одржати, или погубити? А они су ћутали.
5І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
5И погледавши на њих с гневом од жалости што су им онако срца одрвенила, рече човеку: Пружи руку своју. И пружи; и поста рука здрава као и друга.
6І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
6И изашавши фарисеји одмах учинише за Њега веће с Иродовцима како би Га погубили.
7Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
7А Исус оде с ученицима својим к мору; и многи народ из Галилеје пође за Њим и из Јудеје;
8і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
8и из Јерусалима и из Идумеје и испреко Јордана и од Тира и Сидона мноштво велико чувши шта Он чини дође к Њему.
9І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
9И рече ученицима својим да буде лађа у Њега готова због народа, да Му не досађује.
10Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
10Јер многе исцели тако да наваљиваху на Њега који беху накажени болестима да Га се дотакну.
11А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
11И духови нечисти кад Га виђаху, припадаху к Њему и викаху говорећи: Ти си Син Божји.
12І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
12И много им прећаше да Га не прокажу.
13І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.
13И изиђоше на гору, и дозва које Он хтеше; и дођоше Му.
14І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
14И постави дванаесторицу да буду с Њим, и да их пошаље да проповедају,
15і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
15и да имају власт да исцељују од болести, и да изгоне ђаволе:
16І дав Симонові імя Петр;
16Првог Симона, и надеде му име Петар;
17та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
17и Јакова Зеведејевог и Јована брата Јаковљевог, и надеде им имена Воанергес, које значи Синови грома;
18та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
18и Андрију и Филипа и Вартоломија и Матеја и Тому и Јакова Алфејевог и Тадију и Симона Кананита,
19та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
19и Јуду Искариотског, који Га и издаде.
20Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба зʼїсти.
20И дођоше у кућу, и сабра се опет народ да не могаху ни хлеба јести.
21І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
21И чувши то род Његов изиђоше да Га ухвате; јер говораху да је изван себе.
22А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
22А књижевници који беху сишли из Јерусалима говораху: У њему је Веелзевул. Он помоћу кнеза ђаволског изгони ђаволе.
23І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
23И дозвавши их говораше им у причама: Како може сотона сотону изгонити?
24І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
24И ако се царство само по себи раздели, не може остати царство оно;
25І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
25и ако се дом сам по себи раздели, не може остати дом онај;
26І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
26и ако сотона устане сам на се и раздели се, не може остати, него ће пропасти.
27Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
27Нико не може покућство јакога, ушавши у кућу његову, отети ако најпре јакога не свеже: и онда ће кућу његову опленити.
28Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
28Заиста вам кажем: сви греси опростиће се синовима човечјим, и хуљења на Бога, макар каква била:
29хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
29А који похули на Духа Светог нема опроштења вавек, него је крив вечном суду.
30бо казали: Духа нечистого має.
30Јер говораху: У њему је нечисти дух.
31Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
31И дође мати Његова и браћа Његова, и стојећи напољу послаше к Њему да Га зову.
32І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
32И сеђаше народ око Њега. И рекоше Му: Ето мати Твоја и браћа Твоја и сестре Твоје напољу питају за Те.
33І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
33И одговори им говорећи: Ко је мати моја или браћа моја?
34І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
34И погледавши на народ који сеђаше рече: Ево мати моја и браћа моја.
35Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
35Јер ко изврши вољу Божју, онај је брат мој и сестра моја и мати моја.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.