Марка 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
1И скупише се око Њега фарисеји и неки од књижевника који беху дошли из Јерусалима.
2І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
2И видевши неке од ученика Његових да нечистим, то јест, неумивеним рукама једу хлеб, укорише их.
3(бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
3Јер фарисеји и сви Јевреји, не једу док не умију руке до лаката, држећи се оног што им је остало од старих;
4і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
4и кад дођу с пазара, не једу док се не умију; и још много има што су примили те држе: перу чаше и жбанове и котлове и клупе.
5Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
5А потом питаху Га фарисеји и књижевници: Зашто ученици твоји не живе као што нам је остало од старих, него једу хлеб неумивеним рукама?
6Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
6А Он одговарајући рече им: Добро је пророковао Исаија за вас лицемере, као што је писано: Ови људи уснама ме поштују, а срце њихово далеко стоји од мене.
7Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
7Но залуду ме поштују учећи наукама, заповестима људским.
8Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
8Јер остависте заповести Божје, а држите обичаје људске, прање жбанова и чаша; и друга многа таква чините.
9І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
9И рече им: Добро укидате заповест Божју да свој обичај сачувате.
10Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
10Јер Мојсије рече: Поштуј оца свог и матер своју; и: Који опсује оца или матер смрћу да умре.
11Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
11А ви кажете: Ако каже човек оцу или матери: Корван, то јесте: прилог је чим бих ти ја могао помоћи.
12і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
12И тако не дате му ништа учинити, оцу свом или матери својој,
13обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
13укидајући реч Божју својим обичајем који сте поставили; и овако много којешта чините.
14І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
14И дозвавши сав народ рече им: Послушајте мене сви, и разумите.
15Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
15Ништа нема што би човека могло опоганити да уђе споља у њега, него што излази из њега оно је што погани човека.
16Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
16Ако ко има уши да чује нека чује.
17І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
17И кад дође од народа у кућу питаху Га ученици Његови за причу.
18І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
18И рече им: Зар сте и ви тако неразумни? Не разумете ли да шта год у човека споља улази не може га опоганити?
19бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
19Јер му не улази у срце него у трбух; и излази напоље чистећи сва јела.
20Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
20Још рече: Шта излази из човека оно погани човека;
21З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
21јер изнутра, из срца људског, излазе мисли зле, прељубе, курварства, убиства,
22злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
22крађе, лакомства, пакости, злоће, лукавство, срамоте, зло око, хуљење на Бога, понос, безумље.
23все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
23Сва ова зла изнутра излазе, и погане човека.
24І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
24И уставши оданде оде у крајеве тирске и сидонске, и ушавши у кућу хтеде да нико не чује за Њ; и не може се сакрити.
25Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
25Јер чувши за Њ жена што у њеној кћери беше дух нечисти, дође и паде к ногама Његовим.
26Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
26А жена та беше Гркиња родом Сирофиничанка, и мољаше Га да истера ђавола из кћери њене.
27Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
27А Исус рече јој: Стани да се најпре деца нахране; јер није право узети хлеб од деце и бацити псима.
28Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
28А она одговарајући рече Му: Да, Господе; али и пси под трпезом једу од мрва детињих.
29І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
29И рече јој: За ту реч иди; изађе ђаво из кћери твоје.
30І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
30И дошавши кући нађе да је ђаво изашао, и кћи лежаше на одру.
31І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
31И опет изађе Исус из крајева тирских и сидонских и дође на море галилејско у крајеве десетоградске.
32І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
32И доведоше к Њему глувог и мутавог, и мољаху Га да метне на њ руку.
33І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
33И узевши га из народа насамо метну прсте своје у уши његове, и пљунувши дохвати се језика његовог;
34І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
34и погледавши на небо уздахну, и рече му: Ефата, то јесте: Отвори се.
35І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
35И одмах му се отворише уши, и разреши се свеза језика његовог и говораше лепо.
36І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
36И запрети им да никоме не казују; али што им више Он забрањиваше они још више разглашаваху.
37І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.
37И врло се дивљаху говорећи: Све добро чини; и глуве чини да чују и неме да говоре.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.