Марка 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
1Then came together unto him the Pharisees, and certain of the scribes, which came from Jerusalem.
2І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
2And when they saw some of his disciples eat bread with defiled, that is to say, with unwashen, hands, they found fault.
3(бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
3For the Pharisees, and all the Jews, except they wash their hands oft, eat not, holding the tradition of the elders.
4і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
4And when they come from the market, except they wash, they eat not. And many other things there be, which they have received to hold, as the washing of cups, and pots, brasen vessels, and of tables.
5Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
5Then the Pharisees and scribes asked him, Why walk not thy disciples according to the tradition of the elders, but eat bread with unwashen hands?
6Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
6He answered and said unto them, Well hath Esaias prophesied of you hypocrites, as it is written, This people honoureth me with their lips, but their heart is far from me.
7Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
7Howbeit in vain do they worship me, teaching for doctrines the commandments of men.
8Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
8For laying aside the commandment of God, ye hold the tradition of men, as the washing of pots and cups: and many other such like things ye do.
9І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
9And he said unto them, Full well ye reject the commandment of God, that ye may keep your own tradition.
10Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
10For Moses said, Honour thy father and thy mother; and, Whoso curseth father or mother, let him die the death:
11Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
11But ye say, If a man shall say to his father or mother, It is Corban, that is to say, a gift, by whatsoever thou mightest be profited by me; he shall be free .
12і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
12And ye suffer him no more to do ought for his father or his mother;
13обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
13Making the word of God of none effect through your tradition, which ye have delivered: and many such like things do ye.
14І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
14¶ And when he had called all the people unto him , he said unto them, Hearken unto me every one of you , and understand:
15Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
15There is nothing from without a man, that entering into him can defile him: but the things which come out of him, those are they that defile the man.
16Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
16If any man have ears to hear, let him hear.
17І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
17And when he was entered into the house from the people, his disciples asked him concerning the parable.
18І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
18And he saith unto them, Are ye so without understanding also? Do ye not perceive, that whatsoever thing from without entereth into the man, it cannot defile him;
19бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
19Because it entereth not into his heart, but into the belly, and goeth out into the draught, purging all meats?
20Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
20And he said, That which cometh out of the man, that defileth the man.
21З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
21For from within, out of the heart of men, proceed evil thoughts, adulteries, fornications, murders,
22злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
22Thefts, covetousness, wickedness, deceit, lasciviousness, an evil eye, blasphemy, pride, foolishness:
23все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
23All these evil things come from within, and defile the man.
24І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
24¶ And from thence he arose, and went into the borders of Tyre and Sidon, and entered into an house, and would have no man know it : but he could not be hid.
25Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
25For a certain woman, whose young daughter had an unclean spirit, heard of him, and came and fell at his feet:
26Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
26The woman was a Greek, a Syrophenician by nation; and she besought him that he would cast forth the devil out of her daughter.
27Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
27But Jesus said unto her, Let the children first be filled: for it is not meet to take the children’s bread, and to cast it unto the dogs.
28Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
28And she answered and said unto him, Yes, Lord: yet the dogs under the table eat of the children’s crumbs.
29І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
29And he said unto her, For this saying go thy way; the devil is gone out of thy daughter.
30І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
30And when she was come to her house, she found the devil gone out, and her daughter laid upon the bed.
31І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
31¶ And again, departing from the coasts of Tyre and Sidon, he came unto the sea of Galilee, through the midst of the coasts of Decapolis.
32І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
32And they bring unto him one that was deaf, and had an impediment in his speech; and they beseech him to put his hand upon him.
33І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
33And he took him aside from the multitude, and put his fingers into his ears, and he spit, and touched his tongue;
34І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
34And looking up to heaven, he sighed, and saith unto him, Ephphatha, that is, Be opened.
35І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
35And straightway his ears were opened, and the string of his tongue was loosed, and he spake plain.
36І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
36And he charged them that they should tell no man: but the more he charged them, so much the more a great deal they published it ;
37І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.
37And were beyond measure astonished, saying, He hath done all things well: he maketh both the deaf to hear, and the dumb to speak.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.