Марка 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.
1And he said unto them, Verily I say unto you, That there be some of them that stand here, which shall not taste of death, till they have seen the kingdom of God come with power.
2А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.
2¶ And after six days Jesus taketh with him Peter, and James, and John, and leadeth them up into an high mountain apart by themselves: and he was transfigured before them.
3І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.
3And his raiment became shining, exceeding white as snow; so as no fuller on earth can white them.
4І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.
4And there appeared unto them Elias with Moses: and they were talking with Jesus.
5І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.
5And Peter answered and said to Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elias.
6Не знав бо, що казати: були бо полякані.
6For he wist not what to say; for they were sore afraid.
7І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.
7And there was a cloud that overshadowed them: and a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him.
8І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.
8And suddenly, when they had looked round about, they saw no man any more, save Jesus only with themselves.
9Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.
9And as they came down from the mountain, he charged them that they should tell no man what things they had seen, till the Son of man were risen from the dead.
10І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.
10And they kept that saying with themselves, questioning one with another what the rising from the dead should mean.
11І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?
11¶ And they asked him, saying, Why say the scribes that Elias must first come?
12Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.
12And he answered and told them, Elias verily cometh first, and restoreth all things; and how it is written of the Son of man, that he must suffer many things, and be set at nought.
13Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.
13But I say unto you, That Elias is indeed come, and they have done unto him whatsoever they listed, as it is written of him.
14І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.
14¶ And when he came to his disciples, he saw a great multitude about them, and the scribes questioning with them.
15І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.
15And straightway all the people, when they beheld him, were greatly amazed, and running to him saluted him.
16І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
16And he asked the scribes, What question ye with them?
17І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
17And one of the multitude answered and said, Master, I have brought unto thee my son, which hath a dumb spirit;
18І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
18And wheresoever he taketh him, he teareth him: and he foameth, and gnasheth with his teeth, and pineth away: and I spake to thy disciples that they should cast him out; and they could not.
19Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.
19He answereth him, and saith, O faithless generation, how long shall I be with you? how long shall I suffer you? bring him unto me.
20І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
20And they brought him unto him: and when he saw him, straightway the spirit tare him; and he fell on the ground, and wallowed foaming.
21І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
21And he asked his father, How long is it ago since this came unto him? And he said, Of a child.
22І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
22And ofttimes it hath cast him into the fire, and into the waters, to destroy him: but if thou canst do any thing, have compassion on us, and help us.
23Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
23Jesus said unto him, If thou canst believe, all things are possible to him that believeth.
24І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.
24And straightway the father of the child cried out, and said with tears, Lord, I believe; help thou mine unbelief.
25Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.
25When Jesus saw that the people came running together, he rebuked the foul spirit, saying unto him, Thou dumb and deaf spirit, I charge thee, come out of him, and enter no more into him.
26І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.
26And the spirit cried, and rent him sore, and came out of him: and he was as one dead; insomuch that many said, He is dead.
27Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.
27But Jesus took him by the hand, and lifted him up; and he arose.
28І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.
28And when he was come into the house, his disciples asked him privately, Why could not we cast him out?
29І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.
29And he said unto them, This kind can come forth by nothing, but by prayer and fasting.
30І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.
30¶ And they departed thence, and passed through Galilee; and he would not that any man should know it .
31Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.
31For he taught his disciples, and said unto them, The Son of man is delivered into the hands of men, and they shall kill him; and after that he is killed, he shall rise the third day.
32Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.
32But they understood not that saying, and were afraid to ask him.
33І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?
33¶ And he came to Capernaum: and being in the house he asked them, What was it that ye disputed among yourselves by the way?
34Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.
34But they held their peace: for by the way they had disputed among themselves, who should be the greatest.
35І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.
35And he sat down, and called the twelve, and saith unto them, If any man desire to be first, the same shall be last of all, and servant of all.
36І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:
36And he took a child, and set him in the midst of them: and when he had taken him in his arms, he said unto them,
37Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.
37Whosoever shall receive one of such children in my name, receiveth me: and whosoever shall receive me, receiveth not me, but him that sent me.
38Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.
38¶ And John answered him, saying, Master, we saw one casting out devils in thy name, and he followeth not us: and we forbad him, because he followeth not us.
39Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.
39But Jesus said, Forbid him not: for there is no man which shall do a miracle in my name, that can lightly speak evil of me.
40Хто бо не проти вас, той за вас.
40For he that is not against us is on our part.
41Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.
41For whosoever shall give you a cup of water to drink in my name, because ye belong to Christ, verily I say unto you, he shall not lose his reward.
42Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.
42And whosoever shall offend one of these little ones that believe in me, it is better for him that a millstone were hanged about his neck, and he were cast into the sea.
43І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,
43And if thy hand offend thee, cut it off: it is better for thee to enter into life maimed, than having two hands to go into hell, into the fire that never shall be quenched:
44де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
44Where their worm dieth not, and the fire is not quenched.
45І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,
45And if thy foot offend thee, cut it off: it is better for thee to enter halt into life, than having two feet to be cast into hell, into the fire that never shall be quenched:
46де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.
46Where their worm dieth not, and the fire is not quenched.
47І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,
47And if thine eye offend thee, pluck it out: it is better for thee to enter into the kingdom of God with one eye, than having two eyes to be cast into hell fire:
48де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
48Where their worm dieth not, and the fire is not quenched.
49Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.
49For every one shall be salted with fire, and every sacrifice shall be salted with salt.
50Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.
50Salt is good: but if the salt have lost his saltness, wherewith will ye season it? Have salt in yourselves, and have peace one with another.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.