Марка 12
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.
1And he began to speak unto them by parables. A certain man planted a vineyard, and set an hedge about it , and digged a place for the winefat, and built a tower, and let it out to husbandmen, and went into a far country.
2І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
2And at the season he sent to the husbandmen a servant, that he might receive from the husbandmen of the fruit of the vineyard.
3Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.
3And they caught him , and beat him, and sent him away empty.
4І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
4And again he sent unto them another servant; and at him they cast stones, and wounded him in the head, and sent him away shamefully handled.
5І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
5And again he sent another; and him they killed, and many others; beating some, and killing some.
6Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.
6Having yet therefore one son, his wellbeloved, he sent him also last unto them, saying, They will reverence my son.
7Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
7But those husbandmen said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance shall be ours.
8І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
8And they took him, and killed him , and cast him out of the vineyard.
9Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
9What shall therefore the lord of the vineyard do? he will come and destroy the husbandmen, and will give the vineyard unto others.
10Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
10And have ye not read this scripture; The stone which the builders rejected is become the head of the corner:
11Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
11This was the Lord’s doing, and it is marvellous in our eyes?
12І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
12And they sought to lay hold on him, but feared the people: for they knew that he had spoken the parable against them: and they left him, and went their way.
13І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
13¶ And they send unto him certain of the Pharisees and of the Herodians, to catch him in his words.
14Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
14And when they were come, they say unto him, Master, we know that thou art true, and carest for no man: for thou regardest not the person of men, but teachest the way of God in truth: Is it lawful to give tribute to Cæsar, or not?
15Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив.
15Shall we give, or shall we not give? But he, knowing their hypocrisy, said unto them, Why tempt ye me? bring me a penny, that I may see it .
16Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
16And they brought it . And he saith unto them, Whose is this image and superscription? And they said unto him, Cæsar’s.
17І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
17And Jesus answering said unto them, Render to Cæsar the things that are Cæsar’s, and to God the things that are God’s. And they marvelled at him.
18І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
18¶ Then come unto him the Sadducees, which say there is no resurrection; and they asked him, saying,
19Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму.
19Master, Moses wrote unto us, If a man’s brother die, and leave his wife behind him , and leave no children, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.
20Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
20Now there were seven brethren: and the first took a wife, and dying left no seed.
21і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так.
21And the second took her, and died, neither left he any seed: and the third likewise.
22І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка.
22And the seven had her, and left no seed: last of all the woman died also.
23Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
23In the resurrection therefore, when they shall rise, whose wife shall she be of them? for the seven had her to wife.
24І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
24And Jesus answering said unto them, Do ye not therefore err, because ye know not the scriptures, neither the power of God?
25Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
25For when they shall rise from the dead, they neither marry, nor are given in marriage; but are as the angels which are in heaven.
26Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
26And as touching the dead, that they rise: have ye not read in the book of Moses, how in the bush God spake unto him, saying, I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?
27Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
27He is not the God of the dead, but the God of the living: ye therefore do greatly err.
28І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
28¶ And one of the scribes came, and having heard them reasoning together, and perceiving that he had answered them well, asked him, Which is the first commandment of all?
29Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;
29And Jesus answered him, The first of all the commandments is , Hear, O Israel; The Lord our God is one Lord:
30і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
30And thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind, and with all thy strength: this is the first commandment.
31А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
31And the second is like, namely this, Thou shalt love thy neighbour as thyself. There is none other commandment greater than these.
32І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
32And the scribe said unto him, Well, Master, thou hast said the truth: for there is one God; and there is none other but he:
33і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
33And to love him with all the heart, and with all the understanding, and with all the soul, and with all the strength, and to love his neighbour as himself, is more than all whole burnt offerings and sacrifices.
34І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати.
34And when Jesus saw that he answered discreetly, he said unto him, Thou art not far from the kingdom of God. And no man after that durst ask him any question.
35І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
35¶ And Jesus answered and said, while he taught in the temple, How say the scribes that Christ is the Son of David?
36Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: „Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх.‟
36For David himself said by the Holy Ghost, The LORD said to my Lord, Sit thou on my right hand, till I make thine enemies thy footstool.
37Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
37David therefore himself calleth him Lord; and whence is he then his son? And the common people heard him gladly.
38І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
38¶ And he said unto them in his doctrine, Beware of the scribes, which love to go in long clothing, and love salutations in the marketplaces,
39та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
39And the chief seats in the synagogues, and the uppermost rooms at feasts:
40що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
40Which devour widows’ houses, and for a pretence make long prayers: these shall receive greater damnation.
41І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
41¶ And Jesus sat over against the treasury, and beheld how the people cast money into the treasury: and many that were rich cast in much.
42І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
42And there came a certain poor widow, and she threw in two mites, which make a farthing.
43І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
43And he called unto him his disciples, and saith unto them, Verily I say unto you, That this poor widow hath cast more in, than all they which have cast into the treasury:
44Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
44For all they did cast in of their abundance; but she of her want did cast in all that she had, even all her living.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.