Марка 12
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.
1He began to speak to them in parables. “A man planted a vineyard, put a hedge around it, dug a pit for the wine press, built a tower, rented it out to a farmer, and went into another country.
2І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
2When it was time, he sent a servant to the farmer to get from the farmer his share of the fruit of the vineyard.
3Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.
3They took him, beat him, and sent him away empty.
4І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
4Again, he sent another servant to them; and they threw stones at him, wounded him in the head, and sent him away shamefully treated.
5І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
5Again he sent another, and they killed him, and many others, beating some, and killing some.
6Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.
6Therefore still having one, his beloved son, he sent him last to them, saying, ‘They will respect my son.’
7Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
7But those farmers said among themselves, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, and the inheritance will be ours.’
8І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
8They took him, killed him, and cast him out of the vineyard.
9Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
9What therefore will the lord of the vineyard do? He will come and destroy the farmers, and will give the vineyard to others.
10Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
10Haven’t you even read this Scripture: ‘The stone which the builders rejected was made the head of the corner.
11Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
11This was from the Lord. It is marvelous in our eyes’?”
12І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
12They tried to seize him, but they feared the multitude; for they perceived that he spoke the parable against them. They left him and went away.
13І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
13They sent some of the Pharisees and the Herodians to him, that they might trap him with words.
14Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
14When they had come, they asked him, “Teacher, we know that you are honest, and don’t defer to anyone; for you aren’t partial to anyone, but truly teach the way of God. Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?
15Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив.
15Shall we give, or shall we not give?” But he, knowing their hypocrisy, said to them, “Why do you test me? Bring me a denarius, that I may see it.”
16Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
16They brought it. He said to them, “Whose is this image and inscription?” They said to him, “Caesar’s.”
17І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
17Jesus answered them, “Give to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.” They marveled greatly at him.
18І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
18Some Sadducees, who say that there is no resurrection, came to him. They asked him, saying,
19Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму.
19“Teacher, Moses wrote to us, ‘If a man’s brother dies and leaves a wife behind him, and leaves no children, that his brother should take his wife and raise up offspring for his brother.’
20Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
20There were seven brothers. The first took a wife, and dying left no offspring.
21і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так.
21The second took her, and died, leaving no children behind him. The third likewise;
22І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка.
22and the seven took her and left no children. Last of all the woman also died.
23Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
23In the resurrection, when they rise, whose wife will she be of them? For the seven had her as a wife.”
24І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
24Jesus answered them, “Isn’t this because you are mistaken, not knowing the Scriptures nor the power of God?
25Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
25For when they will rise from the dead, they neither marry nor are given in marriage, but are like angels in heaven.
26Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
26But about the dead, that they are raised, haven’t you read in the book of Moses about the Bush, how God spoke to him, saying, ‘I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob’?
27Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
27He is not the God of the dead, but of the living. You are therefore badly mistaken.”
28І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
28One of the scribes came and heard them questioning together, and knowing that he had answered them well, asked him, “Which commandment is the greatest of all?”
29Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;
29Jesus answered, “The greatest is: ‘Hear, Israel, the Lord our God, the Lord is one.
30і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
30You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, with all your mind, and with all your strength.’ This is the first commandment.
31А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
31The second is like this: ‘You shall love your neighbor as yourself.’ There is no other commandment greater than these.”
32І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
32The scribe said to him, “Truly, teacher, you have said well that he is one, and there is none other but he;
33і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
33and to love him with all the heart, with all the understanding, all the soul, and with all the strength, and to love his neighbor as himself, is more important than all whole burnt offerings and sacrifices.”
34І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати.
34When Jesus saw that he answered wisely, he said to him, “You are not far from God’s Kingdom.” No one dared ask him any question after that.
35І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
35Jesus responded, as he taught in the temple, “How is it that the scribes say that the Christ is the son of David?
36Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: „Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх.‟
36For David himself said in the Holy Spirit, ‘The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand, until I make your enemies the footstool of your feet.”’
37Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
37Therefore David himself calls him Lord, so how can he be his son?” The common people heard him gladly.
38І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
38In his teaching he said to them, “Beware of the scribes, who like to walk in long robes, and to get greetings in the marketplaces,
39та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
39and to get the best seats in the synagogues and the best places at feasts,
40що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
40those who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”
41І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
41Jesus sat down opposite the treasury and saw how the multitude cast money into the treasury. Many who were rich cast in much.
42І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
42A poor widow came and she cast in two small brass coins, which equal a quadrans coin.
43І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
43He called his disciples to himself and said to them, “Most certainly I tell you, this poor widow gave more than all those who are giving into the treasury,
44Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
44for they all gave out of their abundance, but she, out of her poverty, gave all that she had to live on.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.