Марка 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
1And he arose from thence, and cometh into the coasts of Judæa by the farther side of Jordan: and the people resort unto him again; and, as he was wont, he taught them again.
2І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.
2¶ And the Pharisees came to him, and asked him, Is it lawful for a man to put away his wife? tempting him.
3Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?
3And he answered and said unto them, What did Moses command you?
4Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.
4And they said, Moses suffered to write a bill of divorcement, and to put her away.
5І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
5And Jesus answered and said unto them, For the hardness of your heart he wrote you this precept.
6З почину ж творення — чоловіком і жінкою створив їх Бог.
6But from the beginning of the creation God made them male and female.
7Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,
7For this cause shall a man leave his father and mother, and cleave to his wife;
8і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.
8And they twain shall be one flesh: so then they are no more twain, but one flesh.
9Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
9What therefore God hath joined together, let not man put asunder.
10А в господї знов ученики Його про се питали Його.
10And in the house his disciples asked him again of the same matter .
11І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
11And he saith unto them, Whosoever shall put away his wife, and marry another, committeth adultery against her.
12І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
12And if a woman shall put away her husband, and be married to another, she committeth adultery.
13І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
13¶ And they brought young children to him, that he should touch them: and his disciples rebuked those that brought them .
14Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
14But when Jesus saw it , he was much displeased, and said unto them, Suffer the little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.
15Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
15Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child, he shall not enter therein.
16І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
16And he took them up in his arms, put his hands upon them, and blessed them.
17І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?
17¶ And when he was gone forth into the way, there came one running, and kneeled to him, and asked him, Good Master, what shall I do that I may inherit eternal life?
18Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.
18And Jesus said unto him, Why callest thou me good? there is none good but one, that is , God.
19Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.
19Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Defraud not, Honour thy father and mother.
20Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
20And he answered and said unto him, Master, all these have I observed from my youth.
21Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
21Then Jesus beholding him loved him, and said unto him, One thing thou lackest: go thy way, sell whatsoever thou hast, and give to the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, take up the cross, and follow me.
22Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
22And he was sad at that saying, and went away grieved: for he had great possessions.
23І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
23¶ And Jesus looked round about, and saith unto his disciples, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!
24Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!
24And the disciples were astonished at his words. But Jesus answereth again, and saith unto them, Children, how hard is it for them that trust in riches to enter into the kingdom of God!
25Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25It is easier for a camel to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom of God.
26Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?
26And they were astonished out of measure, saying among themselves, Who then can be saved?
27Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.
27And Jesus looking upon them saith, With men it is impossible, but not with God: for with God all things are possible.
28І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
28¶ Then Peter began to say unto him, Lo, we have left all, and have followed thee.
29Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,
29And Jesus answered and said, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or brethren, or sisters, or father, or mother, or wife, or children, or lands, for my sake, and the gospel’s,
30та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.
30But he shall receive an hundredfold now in this time, houses, and brethren, and sisters, and mothers, and children, and lands, with persecutions; and in the world to come eternal life.
31Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.
31But many that are first shall be last; and the last first.
32Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:
32¶ And they were in the way going up to Jerusalem; and Jesus went before them: and they were amazed; and as they followed, they were afraid. And he took again the twelve, and began to tell them what things should happen unto him,
33Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;
33Saying , Behold, we go up to Jerusalem; and the Son of man shall be delivered unto the chief priests, and unto the scribes; and they shall condemn him to death, and shall deliver him to the Gentiles:
34і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.
34And they shall mock him, and shall scourge him, and shall spit upon him, and shall kill him: and the third day he shall rise again.
35І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.
35¶ And James and John, the sons of Zebedee, come unto him, saying, Master, we would that thou shouldest do for us whatsoever we shall desire.
36Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?
36And he said unto them, What would ye that I should do for you?
37Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.
37They said unto him, Grant unto us that we may sit, one on thy right hand, and the other on thy left hand, in thy glory.
38Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?
38But Jesus said unto them, Ye know not what ye ask: can ye drink of the cup that I drink of? and be baptized with the baptism that I am baptized with?
39Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;
39And they said unto him, We can. And Jesus said unto them, Ye shall indeed drink of the cup that I drink of; and with the baptism that I am baptized withal shall ye be baptized:
40тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.
40But to sit on my right hand and on my left hand is not mine to give; but it shall be given to them for whom it is prepared.
41І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.
41And when the ten heard it , they began to be much displeased with James and John.
42Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.
42But Jesus called them to him , and saith unto them, Ye know that they which are accounted to rule over the Gentiles exercise lordship over them; and their great ones exercise authority upon them.
43Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;
43But so shall it not be among you: but whosoever will be great among you, shall be your minister:
44і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.
44And whosoever of you will be the chiefest, shall be servant of all.
45Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.
45For even the Son of man came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many.
46І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.
46¶ And they came to Jericho: and as he went out of Jericho with his disciples and a great number of people, blind Bartimæus, the son of Timæus, sat by the highway side begging.
47І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.
47And when he heard that it was Jesus of Nazareth, he began to cry out, and say, Jesus, thou Son of David, have mercy on me.
48І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
48And many charged him that he should hold his peace: but he cried the more a great deal, Thou Son of David, have mercy on me.
49І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.
49And Jesus stood still, and commanded him to be called. And they call the blind man, saying unto him, Be of good comfort, rise; he calleth thee.
50Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.
50And he, casting away his garment, rose, and came to Jesus.
51І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.
51And Jesus answered and said unto him, What wilt thou that I should do unto thee? The blind man said unto him, Lord, that I might receive my sight.
52Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.
52And Jesus said unto him, Go thy way; thy faith hath made thee whole. And immediately he received his sight, and followed Jesus in the way.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.