Марка 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
1And he went out from thence, and came into his own country; and his disciples follow him.
2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
2And when the sabbath day was come, he began to teach in the synagogue: and many hearing him were astonished, saying, From whence hath this man these things? and what wisdom is this which is given unto him, that even such mighty works are wrought by his hands?
3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
3Is not this the carpenter, the son of Mary, the brother of James, and Joses, and of Juda, and Simon? and are not his sisters here with us? And they were offended at him.
4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
4But Jesus said unto them, A prophet is not without honour, but in his own country, and among his own kin, and in his own house.
5І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
5And he could there do no mighty work, save that he laid his hands upon a few sick folk, and healed them .
6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
6And he marvelled because of their unbelief. And he went round about the villages, teaching.
7І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
7¶ And he called unto him the twelve, and began to send them forth by two and two; and gave them power over unclean spirits;
8і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
8And commanded them that they should take nothing for their journey, save a staff only; no scrip, no bread, no money in their purse:
9щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
9But be shod with sandals; and not put on two coats.
10І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
10And he said unto them, In what place soever ye enter into an house, there abide till ye depart from that place.
11А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
11And whosoever shall not receive you, nor hear you, when ye depart thence, shake off the dust under your feet for a testimony against them. Verily I say unto you, It shall be more tolerable for Sodom and Gomorrha in the day of judgment, than for that city.
12І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
12And they went out, and preached that men should repent.
13І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
13And they cast out many devils, and anointed with oil many that were sick, and healed them .
14І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
14And king Herod heard of him ; (for his name was spread abroad:) and he said, That John the Baptist was risen from the dead, and therefore mighty works do shew forth themselves in him.
15Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
15Others said, That it is Elias. And others said, That it is a prophet, or as one of the prophets.
16Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
16But when Herod heard thereof , he said, It is John, whom I beheaded: he is risen from the dead.
17Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
17For Herod himself had sent forth and laid hold upon John, and bound him in prison for Herodias’ sake, his brother Philip’s wife: for he had married her.
18Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
18For John had said unto Herod, It is not lawful for thee to have thy brother’s wife.
19Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
19Therefore Herodias had a quarrel against him, and would have killed him; but she could not:
20Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
20For Herod feared John, knowing that he was a just man and an holy, and observed him; and when he heard him, he did many things, and heard him gladly.
21Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
21And when a convenient day was come, that Herod on his birthday made a supper to his lords, high captains, and chief estates of Galilee;
22і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
22And when the daughter of the said Herodias came in, and danced, and pleased Herod and them that sat with him, the king said unto the damsel, Ask of me whatsoever thou wilt, and I will give it thee.
23І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
23And he sware unto her, Whatsoever thou shalt ask of me, I will give it thee, unto the half of my kingdom.
24Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
24And she went forth, and said unto her mother, What shall I ask? And she said, The head of John the Baptist.
25І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
25And she came in straightway with haste unto the king, and asked, saying, I will that thou give me by and by in a charger the head of John the Baptist.
26І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
26And the king was exceeding sorry; yet for his oath’s sake, and for their sakes which sat with him, he would not reject her.
27І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
27And immediately the king sent an executioner, and commanded his head to be brought: and he went and beheaded him in the prison,
28І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
28And brought his head in a charger, and gave it to the damsel: and the damsel gave it to her mother.
29І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
29And when his disciples heard of it , they came and took up his corpse, and laid it in a tomb.
30І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
30And the apostles gathered themselves together unto Jesus, and told him all things, both what they had done, and what they had taught.
31І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
31And he said unto them, Come ye yourselves apart into a desert place, and rest a while: for there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.
32І поплили в пусте місце човном, окроме.
32And they departed into a desert place by ship privately.
33І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
33And the people saw them departing, and many knew him, and ran afoot thither out of all cities, and outwent them, and came together unto him.
34І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
34And Jesus, when he came out, saw much people, and was moved with compassion toward them, because they were as sheep not having a shepherd: and he began to teach them many things.
35І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
35And when the day was now far spent, his disciples came unto him, and said, This is a desert place, and now the time is far passed:
36відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
36Send them away, that they may go into the country round about, and into the villages, and buy themselves bread: for they have nothing to eat.
37Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
37He answered and said unto them, Give ye them to eat. And they say unto him, Shall we go and buy two hundred pennyworth of bread, and give them to eat?
38Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
38He saith unto them, How many loaves have ye? go and see. And when they knew, they say, Five, and two fishes.
39І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
39And he commanded them to make all sit down by companies upon the green grass.
40і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
40And they sat down in ranks, by hundreds, and by fifties.
41І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
41And when he had taken the five loaves and the two fishes, he looked up to heaven, and blessed, and brake the loaves, and gave them to his disciples to set before them; and the two fishes divided he among them all.
42І їли всї, й наситились.
42And they did all eat, and were filled.
43І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
43And they took up twelve baskets full of the fragments, and of the fishes.
44А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
44And they that did eat of the loaves were about five thousand men.
45І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
45And straightway he constrained his disciples to get into the ship, and to go to the other side before unto Bethsaida, while he sent away the people.
46І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
46And when he had sent them away, he departed into a mountain to pray.
47І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
47And when even was come, the ship was in the midst of the sea, and he alone on the land.
48І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
48And he saw them toiling in rowing; for the wind was contrary unto them: and about the fourth watch of the night he cometh unto them, walking upon the sea, and would have passed by them.
49Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
49But when they saw him walking upon the sea, they supposed it had been a spirit, and cried out:
50всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
50For they all saw him, and were troubled. And immediately he talked with them, and saith unto them, Be of good cheer: it is I; be not afraid.
51І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
51And he went up unto them into the ship; and the wind ceased: and they were sore amazed in themselves beyond measure, and wondered.
52Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
52For they considered not the miracle of the loaves: for their heart was hardened.
53І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
53And when they had passed over, they came into the land of Gennesaret, and drew to the shore.
54І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
54And when they were come out of the ship, straightway they knew him,
55кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
55And ran through that whole region round about, and began to carry about in beds those that were sick, where they heard he was.
56І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
56And whithersoever he entered, into villages, or cities, or country, they laid the sick in the streets, and besought him that they might touch if it were but the border of his garment: and as many as touched him were made whole.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.