Марка 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
1И изађе оданде, и дође на своју постојбину; и за Њим идоше ученици Његови.
2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
2И кад дође субота, поче учити у зборници. И многи који слушаху, дивљаху се говорећи: Откуд овоме то? И каква му је премудрост дана? И чудеса таква рукама његовим чине се?
3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
3Није ли ово дрводеља, син Маријин, а брат Јаковљев и Јосијин и Јудин и Симонов? И нису ли сестре његове овде међу нама? И саблажњаваху се о Њега.
4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
4А Исус рече им: Нигде није пророк без части до на постојбини својој и у роду и у дому свом.
5І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
5И не могаше онде ни једно чудо да учини, осим што мало болесника исцели метнувши на њих руке.
6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
6И чудио се неверству њиховом. И иђаше по околним селима и учаше.
7І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
7И дозва дванаесторицу, и поче их слати два и два, и даваше им власт над духовима нечистим.
8і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
8И заповеди им да ништа не узимају на пут осим једног штапа: ни торбе ни хлеба ни новаца у појасу;
9щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
9него обувени у опанке, и не облачећи две хаљине.
10І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
10И рече им: Где уђете у дом онде останите док не изађете оданде.
11А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
11И ако вас ко не прими и не послуша вас, излазећи оданде отресите прах с ногу својих за сведочанство њима. Заиста вам кажем: лакше ће бити Содому и Гомору у дан страшног суда него граду оном.
12І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
12И отишавши проповедаху да се треба кајати;
13І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
13и ђаволе многе изгоњаху; и мазаху уљем многе болеснике; и исцељиваху.
14І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
14И зачу цар Ирод за Исуса (јер Његово име беше се разгласило), и рече: Јован крститељ из мртвих уста, зато чини чудеса.
15Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
15Други говораху: То је Илија. А други говораху: То је пророк или као који од пророка.
16Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
16А кад чу Ирод, рече: То је Јован кога сам ја посекао, он уста из мртвих.
17Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
17Јер овај Ирод посла те ухватише Јована, и свезавши баци га у тамницу Иродијаде ради, жене Филипа брата свог, јер се ожени њом.
18Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
18Јер Јован говораше Ироду: Не можеш ти имати жене брата свог.
19Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
19А Иродијада расрди се на њега, и хтеде да га убије, али не могаше.
20Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
20Јер се Ирод бојаше Јована знајући га да је човек праведан и свет, и чуваше га; и много којешта чињаше како му он рече, и радо га слушаше.
21Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
21И догоди се дан згодан, кад Ирод на дан свог рођења даваше вечеру кнезовима својим и војводама и старешинама галилејским.
22і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
22И ушавши кћи Иродијадина и игравши и угодивши Ироду и гостима његовим рече цар девојци: Ишти у мене шта год хоћеш, и даћу ти.
23І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
23И закле јој се: Шта год заиштеш у мене даћу ти, да би било и до пола царства мог.
24Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
24А она изашавши рече матери својој: Шта ћу искати? А она рече: Главу Јована крститеља.
25І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
25И одмах ушавши брзо к цару заиска говорећи: Хоћу да ми даш, сад на кругу, главу Јована крститеља.
26І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
26И забрину се цар, али клетве ради и гостију својих не хте јој одрећи.
27І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
27И одмах посла цар џелата, и заповеди да донесе главу његову.
28І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
28А он отишавши посече га у тамници, и донесе главу његову на кругу, и даде девојци, а девојка даде је матери својој.
29І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
29И чувши ученици његови дођоше и узеше тело његово, и метнуше га у гроб.
30І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
30И скупише се апостоли к Исусу, и јавише Му све и шта учинише и шта људе научише.
31І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
31И рече им: Дођите ви сами насамо, и почините мало. Јер их беше много који долазе и одлазе, и не имаху кад ни јести.
32І поплили в пусте місце човном, окроме.
32И одоше на лађи у пусто место сами.
33І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
33И видеше их људи кад иђаху, и познаше их многи, и пешице из свих градова стецаху се онамо, и престигоше их, и скупише се око Њега.
34І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
34И изашавши Исус виде народ многи, и сажали Му се, јер беху као овце без пастира; и поче их учити много.
35І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
35И кад би већ пред ноћ, приступише к Њему ученици Његови говорећи: Пусто је место, а већ је касно;
36відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
36отпусти их нека иду у околна села и паланке да купе себи хлеба; јер немају шта јести.
37Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
37А Он одговарајући рече им: Дајте им ви нека једу. А они рекоше: Једино да идемо да купимо за двеста гроша хлеба, па да им дамо да једу?
38Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
38А Он им рече: Колико хлебова имате? Идите и видите. И видевши рекоше: Пет хлебова и две рибе.
39І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
39И заповеди им да их посаде све на гомиле по зеленој трави.
40і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
40И посадише се на гомиле по сто и по педесет.
41І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
41И узевши оних пет хлебова и две рибе погледа на небо, и благослови, па преломи хлебове, и даде ученицима својим да метну испред њих; и оне две рибе раздели свима.
42І їли всї, й наситились.
42И једоше сви, и наситише се.
43І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
43И накупише комада дванаест котарица пуних и од риба.
44А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
44А беше оних што су јели хлебове око пет хиљада људи.
45І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
45И одмах натера ученике своје да уђу у лађу и да иду напред на оне стране у Витсаиду док Он отпусти народ.
46І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
46И отпустивши их оде на гору да се помоли Богу.
47І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
47И увече беше лађа насред мора, а Он сам на земљи.
48І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
48И виде их где се муче веслајући: јер им беше противан ветар. И око четврте страже ноћне дође к њима идући по мору; и хтеде да их мимоиђе.
49Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
49А они видевши Га где иде по мору мишљаху да је утвара, и повикаше;
50всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
50јер Га сви видеше и поплашише се. И одмах проговори с њима, и рече им: Не бојте се, ја сам, не плашите се.
51І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
51И уђе к њима у лађу, и утоли ветар; и врло се уплашише, и дивљаху се.
52Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
52Јер их не научише хлебови; јер се беше срце њихово окаменило.
53І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
53И прешавши дођоше у земљу генисаретску; и стадоше у крај.
54І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
54И кад изађоше из лађе, одмах Га познаше људи.
55кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
55И оптрчавши сав онај крај, почеше на одрима доносити болеснике где су чули да је Он.
56І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
56И куд год иђаше у села или у градове или у паланке, на раскршћима метаху болеснике и мољаху Га да се барем скута од хаљине Његове дотакну: и оздрављаху сви који Га се дотицаху.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.