Марка 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
1И дођоше преко мора у околину гадаринску.
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
2И кад изиђе из лађе, одмах Га срете човек с духом нечистим,
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
3који живљаше у гробовима и нико га не могаше свезати ни веригама;
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
4јер је много пута био метнут у пута и у вериге, па је искидао вериге и пута изломио; и нико га не могаше укротити.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
5И једнако дан и ноћ бављаше се у гробовима и у горама вичући и бијући се камењем.
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
6А кад виде Исуса из далека, потече и поклони Му се.
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
7И повикавши гласно рече: Шта је Теби до мене, Исусе Сине Бога Вишњег? Заклињем Те Богом, не мучи ме.
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
8Јер му говораше: Изађи, душе нечисти, из човека.
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
9И питаше га: Како ти је име? И одговори Му: Легеон ми је име; јер нас је много.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
10И молише Га веома да их не шаље из оне околине.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
11А онде по брегу пасло је велико крдо свиња.
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
12И молише Га сви ђаволи говорећи: Пошаљи нас у свиње да у њих уђемо.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
13И допусти им Исус одмах. И изашавши духови нечисти уђоше у свиње; и навали крдо с брега у море; а беше их око две хиљаде: и потопише се у мору.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
14А свињари побегоше, и јавише у граду и по селима. И изађоше људи да виде шта је било.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
15И дођоше к Исусу, и видеше беснога у коме је био легеон где седи обучен и паметан; и уплашише се.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
16А они што су видели казаше им шта би од беснога и од свиња.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
17И почеше Га молити да иде из њихових крајева.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
18И кад уђе у лађу, мољаше Га онај што је био бесан да буде с Њим.
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
19А Исус не даде му, већ му рече: Иди кући својој к својима и кажи им шта ти Господ учини, и како те помилова.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
20И оде и поче приповедати у Десет градова шта му учини Исус; и сви се дивљаху.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
21И кад пређе Исус у лађи опет на оне стране, скупи се народ многи око Њега; и беше крај мора.
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
22И гле, дође један од старешина зборничких по имену Јаир; и видевши Га паде пред ноге Његове.
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
23И мољаше Га врло говорећи: Кћи је моја на самрти; да дођеш и да метнеш на њу руке да оздрави и живи.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
24И пође с њим. И за Њим иђаше народа много и туркаху Га.
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
25И жена некаква која је дванаест година боловала од течења крви
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
26и велику муку поднела од многих лекара, и потрошила све што је имала, и ништа јој нису помогли, него још горе начинили,
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
27кад је чула за Исуса, дође у народу састраг, и дотаче се хаљине Његове.
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
28Јер говораше: Ако се само дотакнем хаљина Његових оздравићу.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
29И одмах пресахну извор крви њене, и осети у телу да оздрави од болести.
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
30И одмах Исус осети у себи силу што изађе из Њега, и обазревши се на народ рече: Ко се то дотаче мојих хаљина?
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
31И рекоше Му ученици Његови: Видиш народ где Те турка, па питаш: Ко се дотаче мене?
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
32И Он се обазираше да види ону која то учини.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
33А жена уплашивши се дрхташе, и знајући шта јој се догоди, дође и клече пред Њим, и каза Му сву истину.
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
34А Он рече јој: Кћери! Вера твоја поможе ти; иди с миром, и буди здрава од болести своје.
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
35Још Он говораше, а дођоше од старешине зборничког говорећи: Кћи твоја умре; што већ трудиш учитеља?
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
36А Исус одмах чувши реч што рекоше рече старешини: Не бој се, само веруј.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
37И не даде за собом ићи никоме осим Петра и Јакова и Јована брата Јаковљевог.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
38И дође у кућу старешине зборничког, и виде вреву и плач и јаук велики.
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
39И ушавши рече им: Шта сте узаврели те плачете? Девојка није умрла, него спава.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
40И подсмеваху Му се. А Он истеравши све узе оца девојчиног и матер и који беху с Њим, и уђе где лежаше девојка.
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
41И узевши девојку за руку рече јој: Талита куми, које значи: Девојко, теби говорим, устани.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
42И одмах уста девојка и хођаше; а беше од дванаест година. И зачудише се чудом великим.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
43И запрети им врло да нико не дозна за то, и рече: Подајте јој нек једе.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.