Марка 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
1On the other side of the sea, they arrived in the region of the Gerasenes.
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
2As soon as Jesus got out of the boat, He was met by a man with an unclean spirit, who was coming from the tombs.
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
3This man had been living in the tombs and could no longer be restrained, even with chains.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
4Though he was often bound with chains and shackles, he had broken the chains and shattered the shackles. Now there was no one with the strength to subdue him.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
5Night and day in the tombs and in the mountains he kept crying out and cutting himself with stones.
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
6When the man saw Jesus from a distance, he ran and fell on his knees before Him.
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
7And he shouted in a loud voice, “What do You want with me, Jesus, Son of the Most High God? I beg You before God not to torture me!”
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
8For Jesus had already declared, “Come out of this man, you unclean spirit!”
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
9“What is your name?” Jesus asked. “My name is Legion,” he replied, “for we are many.”
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
10And he begged Jesus repeatedly not to send them out of that region.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
11There on the nearby hillside a large herd of pigs was feeding.
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
12So the demons begged Jesus, “Send us to the pigs, so that we may enter them.”
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
13He gave them permission, and the unclean spirits came out and went into the pigs, and the herd of about two thousand rushed down the steep bank into the sea and drowned in the water.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
14Those tending the pigs ran off and reported this in the town and countryside, and the people went out to see what had happened.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
15When they came to Jesus, they saw the man who had been possessed by the legion of demons sitting there, clothed and in his right mind; and they were afraid.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
16Those who had seen it described what had happened to the demon-possessed man and also to the pigs.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
17And the people began to beg Jesus to leave their region.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
18As He was getting into the boat, the man who had been possessed by the demons begged to go with Him.
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
19But Jesus would not allow him. “Go home to your own people,” He said, “and tell them how much the Lord has done for you, and what mercy He has shown you.”
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
20So the man went away and began to proclaim throughout the Decapolis how much Jesus had done for him. And everyone was amazed.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
21When Jesus had again crossed by boat to the other side, a large crowd gathered around Him beside the sea.
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
22A synagogue leader named Jairus arrived, and seeing Jesus, he fell at His feet
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
23and pleaded with Him urgently, “My little daughter is near death. Please come and place Your hands on her, so that she will be healed and live.”
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
24So Jesus went with him, and a large crowd followed and pressed around Him.
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
25And a woman was there who had suffered from bleeding for twelve years.
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
26She had borne much agony under the care of many physicians and had spent all she had, but to no avail. Instead, her condition had only grown worse.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
27When the woman heard about Jesus, she came up through the crowd behind Him and touched His cloak.
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
28For she kept saying, “If only I touch His garments, I will be healed.”
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
29Immediately her bleeding stopped, and she sensed in her body that she was healed of her affliction.
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
30At once Jesus was aware that power had gone out from Him. Turning to the crowd, He asked, “Who touched My garments?”
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
31His disciples answered, “You can see the crowd pressing in on You, and yet You ask, ‘Who touched Me?’”
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
32But He kept looking around to see who had done this.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
33Then the woman, knowing what had happened to her, came and fell down before Him trembling in fear, and she told Him the whole truth.
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
34“Daughter,” said Jesus, “your faith has healed you. Go in peace and be free of your affliction.”
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
35While He was still speaking, messengers from the house of Jairus arrived and said, “Your daughter is dead; why bother the Teacher anymore?”
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
36But Jesus overheard their conversation and said to Jairus, “Do not be afraid; just believe.”
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
37And He did not allow anyone to accompany Him except Peter, James, and John the brother of James.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
38When they arrived at the house of the synagogue leader, Jesus saw the commotion and the people weeping and wailing loudly.
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
39He went inside and asked, “Why all this commotion and weeping? The child is not dead, but asleep.”
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
40And they laughed at Him. After He had put them all outside, He took the child’s father and mother and His own companions, and went in to see the child.
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
41Taking her by the hand, Jesus said, “Talitha koum!” which means, “Little girl, I say to you, get up!”
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
42Immediately the girl got up and began to walk around. She was twelve years old, and at once they were utterly astounded.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
43Then Jesus gave strict orders that no one should know about this, and He told them to give her something to eat.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.