Марка 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,
1As they approached Jerusalem and came to Bethphage and Bethany at the Mount of Olives, Jesus sent out two of His disciples
2і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть.
2and said to them, “Go into the village ahead of you, and as soon as you enter it, you will find a colt tied there, on which no one has ever sat. Untie it and bring it here.
3І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди.
3If anyone asks, ‘Why are you doing this?’ tell him, ‘The Lord needs it and will return it shortly.’”
4Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.
4So they went and found the colt outside in the street, tied at a doorway. They untied it,
5І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?
5and some who were standing there asked, “Why are you untying the colt?”
6Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.
6The disciples answered as Jesus had instructed them, and the people gave them permission.
7І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.
7Then they led the colt to Jesus and threw their cloaks over it, and He sat on it.
8Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
8Many in the crowd spread their cloaks on the road, while others spread branches they had cut from the fields.
9Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;
9The ones who went ahead and those who followed were shouting: “Hosanna!” “Blessed is He who comes in the name of the Lord!”
10благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!
10“Blessed is the coming kingdom of our father David!” “Hosanna in the highest!”
11І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма.
11Then Jesus entered Jerusalem and went into the temple courts. He looked around at everything, but since it was already late, He went out to Bethany with the Twelve.
12І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,
12The next day, when they had left Bethany, Jesus was hungry.
13і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.
13Seeing in the distance a fig tree in leaf, He went to see if there was any fruit on it. But when He reached it, He found nothing on it except leaves, since it was not the season for figs.
14І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.
14Then He said to the tree, “May no one ever eat of your fruit again.” And His disciples heard this statement.
15І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,
15When they arrived in Jerusalem, Jesus entered the temple courts and began to drive out those who were buying and selling there. He overturned the tables of the money changers and the seats of those selling doves.
16і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.
16And He would not allow anyone to carry merchandise through the temple courts.
17І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.
17Then Jesus began to teach them, and He declared, “Is it not written: ‘My house will be called a house of prayer for all the nations’? But you have made it ‘a den of robbers.’”
18І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.
18When the chief priests and scribes heard this, they looked for a way to kill Him. For they were afraid of Him, because the whole crowd was astonished at His teaching.
19І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.
19And when evening came, Jesus and His disciples went out of the city.
20А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.
20As they were walking back in the morning, they saw the fig tree withered from its roots.
21І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.
21Peter remembered it and said, “Look, Rabbi! The fig tree You cursed has withered.”
22І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.
22“Have faith in God,” Jesus said to them.
23Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.
23“Truly I tell you that if anyone says to this mountain, ‘Be lifted up and thrown into the sea,’ and has no doubt in his heart but believes that it will happen, it will be done for him.
24Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.
24Therefore I tell you, whatever you ask for in prayer, believe that you have received it, and it will be yours.
25І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
25And when you stand to pray, if you hold anything against another, forgive it, so that your Father in heaven will forgive your trespasses as well.”
26Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.
no verse 26 in this text
27І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші,
27After their return to Jerusalem, Jesus was walking in the temple courts, and the chief priests, scribes, and elders came up to Him.
28і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?
28“By what authority are You doing these things?” they asked. “And who gave You the authority to do them?”
29Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
29“I will ask you one question,” Jesus replied, “and if you answer Me, I will tell you by what authority I am doing these things.
30Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть менї.
30John’s baptism—was it from heaven or from men? Answer Me!”
31І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?
31They deliberated among themselves what they should answer: “If we say, ‘From heaven,’ He will ask, ‘Why then did you not believe him?’
32Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був.
32But if we say, ‘From men’...” they were afraid of the people, for they all held that John truly was a prophet.
33І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.
33So they answered, “We do not know.” And Jesus replied, “Neither will I tell you by what authority I am doing these things.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.