Марка 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
1And they came over the strait of the sea into the country of the Gerasens.
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
2And as he went out of the ship, immediately there met him out of the monuments a man with an unclean spirit,
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
3Who had his dwelling in the tombs, and no man now could bind him, not even with chains.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
4For having been often bound with fetters and chains, he had burst the chains, and broken the fetters in pieces, and no one could tame him.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
5And he was always day and night in the monuments and in the mountains, crying and cutting himself with stones.
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
6And seeing Jesus afar off, he ran and adored him.
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
7And crying with a loud voice, he said: What have I to do with thee, Jesus the Son of the most high God? I adjure thee by God that thou torment me not.
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
8For he said unto him: Go out of the man, thou unclean spirit.
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
9And he asked him: What is thy name? And he saith to him: My name is Legion, for we are many.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
10And he besought him much, that he would not drive him away out of the country.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
11And there was there near the mountain a great herd of swine, feeding.
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
12And the spirits besought him, saying: Send us into the swine, that we may enter into them.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
13And Jesus immediately gave them leave. And the unclean spirits going out, entered into the swine: and the herd with great violence was carried headlong into the sea, being about two thousand, and were stifled in the sea.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
14And they that fed them fled, and told it in the city and in the fields. And they went out to see what was done:
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
15And they came to Jesus, and they see him that was troubled with the devil, sitting, clothed, and well in his wits, and they were afraid.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
16And they that had seen it, told them, in what manner he had been dealt with who had the devil; and concerning the swine.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
17And they began to pray him that he would depart from their coasts.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
18And when he went up into the ship, he that had been troubled with the devil, began to beseech him that he might be with him.
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
19And he admitted him not, but saith to him: Go into thy house to thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and hath had mercy on thee.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
20And he went his way, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men wondered.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
21And when Jesus had passed again in the ship over the strait, a great multitude assembled together unto him, and he was nigh unto the sea.
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
22And there cometh one of the rulers of the synagogue named Jairus: and seeing him, falleth down at his feet.
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
23And he besought him much, saying: My daughter is at the point of death, come, lay thy hand upon her, that she may be safe, and may live.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
24And he went with him, and a great multitude followed him, and they thronged him.
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
25And a woman who was under an issue of blood twelve years,
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
26And had suffered many things from many physicians; and had spent all that she had, and was nothing the better, but rather worse,
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
27When she had heard of Jesus, came in the crowd behind him, and touched his garment.
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
28For she said: If I shall touch but his garment, I shall be whole.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
29And forthwith the fountain of her blood was dried up, and she felt in her body that she was healed of the evil.
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
30And immediately Jesus knowing in himself the virtue that had proceeded from him, turning to the multitude, said: Who hath touched my garments?
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
31And his disciples said to him: Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou who hath touched me?
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
32And he looked about to see her who had done this.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
33But the woman fearing and trembling, knowing what was done in her, came and fell down before him, and told him all the truth.
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
34And he said to her: Daughter, thy faith hath made thee whole: go in peace, and be thou whole of thy disease.
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
35While he was yet speaking, some come from the ruler of the synagogue’s house, saying: Thy daughter is dead: why dost thou trouble the master any further?
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
36But Jesus having heard the word that was spoken, saith to the ruler of the synagogue: Fear not, only believe.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
37And he admitted not any man to follow him, but Peter, and James, and John the brother of James.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
38And they come to the house of the ruler of the synagogue; and he seeth a tumult, and people weeping and wailing much.
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
39And going in, he saith to them: Why make you this ado, and weep? the damsel is not dead, but sleepeth.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
40And they laughed him to scorn. But he having put them all out, taketh the father and the mother of the damsel, and them that were with him, and entereth in where the damsel was lying.
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
41And taking the damsel by the hand, he saith to her: Talitha cumi, which is, being interpreted: Damsel (I say to thee) arise.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
42And immediately the damsel rose up, and walked: and she was twelve years old: and they were astonished with a great astonishment.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
43And he charged them strictly that no man should know it: and commanded that something should be given her to eat.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.