Марка 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.
1And after six days Jesus taketh with him Peter and James and John, and leadeth them up into an high mountain apart by themselves, and was transfigured before them.
2А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.
2And his garments became shining and exceeding white as snow, so as no fuller upon earth can make white.
3І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.
3And there appeared to them Elias with Moses; and they were talking with Jesus.
4І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.
4And Peter answering, said to Jesus: Rabbi, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles, one for thee, and one for Moses, and one for Elias.
5І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.
5For he knew not what he said: for they were struck with fear.
6Не знав бо, що казати: були бо полякані.
6And there was a cloud overshadowing them: and a voice came out of the cloud, saying: This is my most beloved son; hear ye him.
7І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.
7And immediately looking about, they saw no man any more, but Jesus only with them.
8І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.
8And as they came down from the mountain, he charged them not to tell any man what things they had seen, till the Son of man shall be risen again from the dead.
9Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.
9And they kept the word to themselves; questioning together what that should mean, when he shall be risen from the dead.
10І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.
10And they asked him, saying: Why then do the Pharisees and scribes say that Elias must come first?
11І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?
11Who answering, said to them: Elias, when he shall come first, shall restore all things; and as it is written of the Son of man, that he must suffer many things and be despised.
12Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.
12But I say to you, that Elias also is come, (and they have done to him whatsoever they would,) as it is written of him.
13Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.
13And coming to his disciples, he saw a great multitude about them, and the scribes disputing with them.
14І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.
14And presently all the people seeing Jesus, were astonished and struck with fear; and running to him, they saluted him.
15І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.
15And he asked them: What do you question about among you?
16І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
16And one of the multitude, answering, said: Master, I have brought my son to thee, having a dumb spirit.
17І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
17Who, wheresoever he taketh him, dasheth him, and he foameth, and gnasheth with the teeth, and pineth away; and I spoke to thy disciples to cast him out, and they could not.
18І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
18Who answering them, said: O incredulous generation, how long shall I be with you? how long shall I suffer you? bring him unto me.
19Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.
19And they brought him. And when he had seen him, immediately the spirit troubled him; and being thrown down upon the ground, he rolled about foaming.
20І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
20And he asked his father: How long time is it since this hath happened unto him? But he said: From his infancy:
21І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
21And oftentimes hath he cast him into the fire and into waters to destroy him. But if thou canst do any thing, help us, having compassion on us.
22І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
22And Jesus saith to him: If thou canst believe, all things are possible to him that believeth.
23Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
23And immediately the father of the boy crying out, with tears said: I do believe, Lord: help my unbelief.
24І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.
24And when Jesus saw the multitude running together, he threatened the unclean spirit, saying to him: Deaf and dumb spirit, I command thee, go out of him; and enter not any more into him.
25Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.
25And crying out, and greatly tearing him, he went out of him, and he became as dead, so that many said: He is dead.
26І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.
26But Jesus taking him by the hand, lifted him up; and he arose.
27Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.
27And when he was come into the house, his disciples secretly asked him: Why could not we cast him out?
28І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.
28And he said to them: This kind can go out by nothing, but by prayer and fasting.
29І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.
29And departing from thence, they passed through Galilee, and he would not that any man should know it.
30І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.
30And he taught his disciple, and said to them: The Son of man shall be betrayed into the hands of men, and they shall kill him; and after that he is killed, he shall rise again the third day.
31Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.
31But they understood not the word, and they were afraid to ask him.
32Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.
32And they came to Capharnaum. And when they were in the house, he asked them: What did you treat of in the way?
33І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?
33But they held their peace, for in the way they had disputed among themselves, which of them should be the greatest.
34Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.
34And sitting down, he called the twelve, and saith to them: If any man desire to be first, he shall be the last of all, and the minister of all.
35І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.
35And taking a child, he set him in the midst of them. Whom when he had embraced, he saith to them:
36І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:
36Whosoever shall receive one such child as this in my name, receiveth me. And whosoever shall receive me, receiveth not me, but him that sent me.
37Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.
37John answered him, saying: Master, we saw one casting out devils in thy name, who followeth not us, and we forbade him.
38Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.
38But Jesus said: Do not forbid him. For there is no man that doth a miracle in my name, and can soon speak ill of me.
39Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.
39For he that is not against you, is for you.
40Хто бо не проти вас, той за вас.
40For whosoever shall give you to drink a cup of water in my name, because you belong to Christ: amen I say to you, he shall not lose his reward.
41Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.
41And whosoever shall scandalize one of these little ones that believe in me; it were better for him that a millstone were hanged around his neck, and he were cast into the sea.
42Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.
42And if thy hand scandalize thee, cut it off: it is better for thee to enter into life, maimed, than having two hands to go into hell, into unquenchable fire:
43І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,
43Where there worm dieth not, and the fire is not extinguished.
44де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
44And if thy foot scandalize thee, cut it off. It is better for thee to enter lame into life everlasting, than having two feet, to be cast into the hell of unquenchable fire:
45І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,
45Where their worm dieth not, and the fire is not extinguished.
46де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.
46And if thy eye scandalize thee, pluck it out. It is better for thee with one eye to enter into the kingdom of God, than having two eyes to be cast into the hell of fire:
47І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,
47Where the worm dieth not, and the fire is not extinguished.
48де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
48For every one shall be salted with fire: and every victim shall be salted with salt.
49Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.
49Salt is good. But if the salt became unsavoury; wherewith will you season it? Have salt in you, and have peace among you.
50Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.
no verse 50 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.