Марка 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.
1Ел ле-а май зис: „Адевэратвэ спун, кэ сунт уний дин чей че стау аич, каре ну вор мури пынэ ну вор ведя Ымпэрэциялуй Думнезеу венинд ку путере.”
2А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.
2Дупэ шасе зиле, Исус а луат ку Ел пе Петру, пе Иаков ши пе Иоан ши й-а дус сингурь деопарте пе ун мунте ыналт. Аколо С-а скимбат ла фацэ ынаинтя лор.
3І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.
3Хайнеле Луй с-ау фэкут стрэлучитоаре ши фоарте албе, де о албяцэ пе каре ничун ынэлбитор де пе пэмынт н-о поате да.
4І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.
4Илие ли с-а арэтат ымпреунэ ку Мойсе ши ста де ворбэ ку Исус.
5І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.
5Петру а луат кувынтул ши а зис луй Исус: „Ынвэцэторуле, есте бине сэ стэм аич, сэ фачем трей колибе: уна пентру Тине, уна пентру Мойсе ши уна пентру Илие.”
6Не знав бо, що казати: були бо полякані.
6Кэч ну штия че сэ зикэ, атыт де маре спаймэ ый апукасе.
7І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.
7А венит ун нор ши й-а акоперит ку умбра луй. Ши дин нор с-а аузит ун глас, каре зичя: „Ачеста есте Фиул Меу пряюбит: де Ел сэ аскултаць!”
8І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.
8Ындатэ, ученичий с-ау уйтат ымпрежур ши н-ау май вэзут пе нимень, декыт пе Исус сингур ку ей.
9Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.
9Пе кынд се коборау де пе мунте, Исус ле-а порунчит сэ ну спунэ нимэнуй че ау вэзут, пынэ ва ынвия Фиул омулуй динтре чей морць.
10І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.
10Ей ау пэстрат ын ей лукрул ачеста ши се ынтребау ынтре ей че сэ ынсемне ынвиеря ачея динтре чей морць.
11І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?
11Ученичий Й-ау пус урмэтоаря ынтребаре: „Пентру че зик кэртурарий кэ требуе сэ винэ ынтый Илие?”
12Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.
12Ел ле-а рэспунс: „Илие ва вени ынтый; ши ва ашеза дин ноу тоате лукруриле; тот аша дупэ куместе скрис деспре Фиул омулуй кэ требуе сэ пэтимяскэ мулт ши сэфие дефэймат.
13Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.
13Дар Еу вэ спун кэ Илиеа ши венит, ши ей й-ау фэкут че ау врут, дупэ кум есте скрис деспре ел.”
14І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.
14Кынд ау ажунс ла ученичь, ау вэзут мулт нород ымпрежурул лор ши пе кэртурарь ынтребынду-се ку ей.
15І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.
15Де ындатэ че а вэзут нородул пе Исус, с-а мират ши а алергат ла Ел сэ И се ынкине.
16І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
16Ел й-а ынтребат: „Деспре че вэ ынтребаць ку ей?”
17І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
17Ши ун ом дин нород Й-а рэспунс: „Ынвэцэторуле, ам адус ла Тине пе фиул меу, каре есте стэпынит де ун дух мут.
18І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
18Орьунде ыл апукэ, ыл трынтеште ла пэмынт. Копилул фаче спумэ ла гурэ, скрышнеште дин динць ши рэмыне цяпэн. М-ам ругат де ученичий Тэй сэ скоатэ духул, ши н-ау путут.”
19Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.
19„О, ням некрединчос!” , ле-а зис Исус. „Пынэ кынд вой фи ку вой? Пынэ кынд вэ вой суфери? Адучеци-л ла Мине.”
20І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
20Л-ау адус ла Ел. Ши, кум а вэзут копилул пе Исус, духул л-а скутурат ку путере, копилул а кэзут ла пэмынт ши се звырколя фэкынд спумэ ла гурэ.
21І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
21Исус а ынтребат пе татэл луй: „Кытэ време есте де кынд ый вине аша?” „Дин копилэрие”, а рэспунс ел.
22І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
22„Ши, де мулте орь, духул л-а арункат кынд ын фок, кынд ын апэ, ка сэ-л омоаре. Дар, дакэ поць фаче чева, фие-Ць милэ де ной ши ажутэ-не.”
23Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
23Исус а рэспунс: „Ту зичь: ‘Дакэпоць.’ Тоате лукруриле сунт ку путинцэ челуй че креде!”
24І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.
24Ындатэ, татэл копилулуй а стригат ку лакримь: „Кред, Доамне! Ажутэ некрединцей меле!”
25Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.
25Кынд а вэзут Исус кэ нородул вине ын фуга маре спре Ел, а мустрат духул некурат ши й-а зис: „Дух мут ши сурд, ыць порунческ сэ ешь дин копилул ачеста ши сэ ну май интри ын ел.”
26І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.
26Ши духул а ешит, ципынд ши скутурынду-л ку маре путере. Копилул а рэмас ка морт, аша кэ мулць зичяу: „А мурит!”
27Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.
27Дар Исус л-а апукат де мынэ ши л-а ридикат. Ши ел с-а скулат ын пичоаре.
28І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.
28Кынд а интрат Исус ын касэ, ученичий Луй Л-ау ынтребат деопарте: „Ной де че н-ам путут сэ скоатем духул ачеста?”
29І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.
29„Ачест сой де драчь” , ле-а зис Ел, „ну поате еши декыт прин ругэчуне ши пост.”
30І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.
30Ау плекат де аколо ши ау трекут прин Галилея. Исус ну воя сэ штие нимень кэ трече.
31Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.
31Кэч ынвэца пе ученичий Сэй ши зичя: „Фиул омулуй ва фи дат ын мыниле оаменилор; ей Ыл вор оморы, ши а трея зи дупэ че-Л вор оморы, ва ынвия.”
32Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.
32Дар ученичий ну ынцелеӂяу кувинтеле ачестя ши се темяу сэ-Л ынтребе.
33І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?
33Апой ау венит ла Капернаум. Кынд ера ын касэ, Исус й-а ынтребат: „Деспре че ворбяць унул ку алтул пе друм?”
34Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.
34Дар ей тэчяу, пентру кэ пе друм се чертасерэ ынтре ей, ка сэ штие чине есте чел май маре.
35І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.
35Атунч, Исус а шезут жос, а кемат пе чей дойспрезече ши ле-а зис: „Дакэ вря чиневасэ фие чел динтый, требуе сэ фие чел май де пе урмэ дин тоць ши служиторул тутурор!”
36І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:
36Ши а луат ун копилаш ши л-а ашезат ын мижлокул лор, апой л-а луат ын браце ши ле-а зис:
37Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.
37„Орьчине примеште пе унул дин ачешть копилашь, ын Нумеле Меу, Мэ примеште пе Мине; ши орьчинеМэ примеште пе Мине, ну Мэ примеште пе Мине, чи пе Чел че М-а тримис пе Мине.”
38Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.
38Иоан Й-а зис: „Ынвэцэторуле, ной ам вэзут пе ун ом скоцынд драчь ын Нумеле Тэу ши л-ам оприт, пентру кэ ну веня дупэ ной.”
39Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.
39„Ну-л оприць” , а рэспунс Исус, „кэчну есте нимень каре сэ факэ минунь ын Нумеле Меу ши сэ Мэ поатэ грэи де рэу ындатэ дупэ ачея.
40Хто бо не проти вас, той за вас.
40Чинену есте ымпотрива ноастрэ есте пентру ной.
41Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.
41Шиорьчине вэ ва да де бэут ун пахар ку апэ ын Нумеле Меу, пентру кэ сунтець ученичь ай луй Христос, адевэрат вэ спун кэ ну-шь ва перде рэсплата.
42Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.
42Дар, дакэ ва фаче чинева сэ пэкэтуяскэ пе унул дин ачешть микуць, каре кред ын Мине, ар фи май бине пентру ел сэ и се леӂе де гыт о пятрэ маре де моарэ ши сэ фие арункат ын маре.
43І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,
43Дакэмына та те фаче сэ казь ын пэкат, тае-о; есте май бине пентру тине сэ интри чунг ын вяцэ декыт сэ ай доуэ мынь ши сэ мерӂь ын геенэ, ын фокул каре ну се стинӂе,
44де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
44ундевермеле лор ну моаре ши фокул ну се стинӂе.
45І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,
45Дакэ пичорул тэу те фаче сэ казь ын пэкат, тае-л; есте май бине пентру тине сэ интри ын вяцэ шкьоп, декыт сэ ай доуэ пичоаре ши сэ фий арункат ын геенэ, ын фокул каре ну се стинӂе,
46де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.
46унде вермеле лор ну моаре ши фокул ну се стинӂе.
47І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,
47Ши дакэ окюл тэу те фаче сэ казь ын пэкат, скоате-л; есте май бине пентру тине сэ интри ын Ымпэрэция луй Думнезеу нумай ку ун окь, декыт сэ ай дой окь ши сэ фий арункат ын фокул гееней,
48де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
48унде вермеле лор ну моаре ши фокул ну се стинӂе.
49Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.
49Пентру кэ фиекаре ом ва фи сэрат ку фок ши орьчежертфэ ва фи сэратэ ку саре.
50Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.
50Саря есте бунэ, дар дакэ саря ышь перде путеря де а сэра, ку че ый вець да ынапой путеря ачаста? Сэ авецьсаре ын вой ыншивэ ши сэ трэицьын паче уний ку алций.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.