Марка 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
1Диминяца, преоций чей май де сямэ ау фэкут ындатэ сфат ку бэтрыний, кэртурарий ши тот соборул. Дупэ че ау легат пе Исус, Л-ау дус ши Л-ау дат ын мыниле луй Пилат.
2І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
2Пилат Л-а ынтребат: „Ешть Ту Ымпэратул иудеилор?” „Да, сунт” , й-а рэспунс Исус.
3І винуватили Його архиєреї багато.
3Преоций чей май де сямэ Ыл ынвинуяу де мулте лукрурь.
4Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
4Пилат Л-а ынтребат дин ноу: „Ну рэспунзь нимик? Уйте де кыте лукрурь Те ынвинуеск ей!”
5Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
5Исус н-а май дат ничун рэспунс, лукру каре а мират пе Пилат.
6На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
6Ла фиекаре Празник ал Паштелор, Пилат ле слобозя ун ынтемницат, пе каре-л черяу ей.
7Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
7Ын темницэ ера унул нумит Бараба, ынкис ымпреунэ ку товарэший луй, дин причина унуй омор, пе каре-л сэвыршисерэ ынтр-о рэскоалэ.
8І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
8Нородул с-а суит ши а ынчепут сэ чарэ луй Пилат сэ ле дя че авя обичей сэ ле дя тотдяуна.
9Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
9Пилат ле-а рэспунс: „Воиць сэ вэ слобозеск пе Ымпэратул иудеилор?”
10Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
10Кэч причепусе кэ преоций чей май де сямэ дин пизмэ Ыл дэдусерэ ын мына луй.
11Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
11Дар преоций чей май де сямэ ау ацыцат нородул сэ чарэ луй Пилат сэ ле слобозяскэ май бине пе Бараба.
12Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
12Пилат а луат дин ноу кувынтул ши ле-а зис: „Дар че воиць сэ фак ку Ачела пе каре-Л нумиць Ымпэратул иудеилор?”
13Вони ж знов закричали: Розпни Його.
13Ей ау стригат дин ноу: „Рэстигнеште-Л!”
14Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
14„Дар че рэу а фэкут?” ле-а зис Пилат. Ынсэ ей ау ынчепут сэ стриӂе ши май таре: „Рэстигнеште-Л!”
15Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
15Пилат а врут сэ факэ пе плакул нородулуй ши ле-а слобозит пе Бараба, яр пе Исус, дупэ че а пус сэ-Л батэ ку нуеле, Л-а дат сэ фие рэстигнит.
16Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
16Осташий ау адус пе Исус ын курте, адикэ ын палат, ши ау адунат тоатэ чата осташилор.
17І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
17Л-ау ымбрэкат ынтр-о хайнэ де пурпурэ, ау ымплетит о кунунэ де спинь ши Й-ау пус-о пе кап.
18та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
18Апой ау ынчепут сэ-Й урезе ши сэ зикэ: „Плекэчуне, Ымпэратул иудеилор!”
19І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
19Ши-Л ловяу ын кап ку о трестие, Ыл скуйпау, ынӂенункяу ши И се ынкинау.
20І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
20Дупэ че шь-ау бэтут астфел жок де Ел, Л-ау дезбрэкат де хайна де пурпурэ, Л-ау ымбрэкат ын хайнеле Луй ши Л-ау дус сэ-Л рэстигняскэ.
21І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
21Ау силит сэ дукэ кручя луй Исус пе ун трекэтор каре се ынторчя де ла кымп, нумит Симон дин Чирене, татэл луй Александру ши ал луй Руфус.
22І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
22Ши ау адус пе Исус ла локул нумит Голгота, каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Локул кэпэцыний”.
23І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
23Й-ау дат сэ бя вин аместекат ку смирнэ, дар Ел ну л-а луат.
24І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
24Дупэ че Л-ау рэстигнит, Й-ау ымпэрцит хайнеле ынтре ей трэгынд ла сорць, ка сэ штие че сэ я фиекаре.
25Була ж година третя, і розпяли Його.
25Кынд Л-ау рэстигнит, ера часул ал трейля.
26І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
26Дясупра Луй ера скрисэ вина Луй: „Ымпэратул иудеилор”.
27І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
27Ымпреунэ ку Ел ау рэстигнит дой тылхарь, унул ла дряпта ши алтул ла стынга Луй.
28І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
28Астфел с-а ымплинит Скриптура, каре зиче: „А фост пус ын нумэрул челор фэрэделеӂе.”
29І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
29Трекэторий ышь бэтяу жок де Ел, дэдяу дин кап ши зичяу: „Уэ! Ту, каре стричь Темплул ши-л зидешть ла лок ын трей зиле,
30спаси себе й зійди з хреста.
30мынтуеште-Те пе Тине Ынсуць ши кобоарэ-Те де пе круче!”
31Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
31Тот астфел ши преоций чей май де сямэ, ымпреунэ ку кэртурарий, ышь бэтяу жок де Ел ынтре ей ши зичяу: „Пе алций й-а мынтуит, ши пе Сине Ынсушь ну Се поате мынтуи!
32Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
32Христосул, Ымпэратул луй Исраел, сэ Се кобоаре акум де пе круче, ка сэ ведем ши сэ кредем!” Чей рэстигниць ымпреунэ ку Ел, де асеменя, ышь бэтяу жок де Ел.
33Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
33Ла часул ал шаселя, с-а фэкут ынтунерик песте тоатэ цара, пынэ ла часул ал ноуэля.
34А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
34Ши ын часул ал ноуэля, Исус а стригат ку глас таре: „Елой, Елой, Лама Сабактани?” , каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Думнезеул Меу, Думнезеул Меу, пентру че М-ай пэрэсит?”
35І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
35Уний дин чей че стэтяу аколо, кынд Л-ау аузит, зичяу: „Ятэ, кямэ пе Илие!”
36Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
36Ши унул дин ей а алергат де а умплут ун бурете ку оцет, л-а пус ынтр-о трестие ши Й-а дат сэ бя, зикынд: „Лэсаць сэ ведем дакэ ва вени Илие сэ-Л кобоаре де пе круче!”
37Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
37Дар Исус а скос ун стригэт таре ши Шь-а дат духул.
38І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
38Пердяуа динэунтрул Темплулуй с-а рупт ын доуэ, де сус пынэ жос.
39Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
39Суташул, каре ста ын фаца луй Исус, кынд а вэзут кэ Шь-а дат астфел духул, а зис: „Ку адевэрат, Омул ачеста ера Фиул луй Думнезеу!”
40Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
40Аколо ерау ши ниште фемей каре привяу де департе. Принтре еле ерау Мария Магдалена, Мария, мама луй Иаков чел мик ши а луй Иосе, ши Саломе,
41що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
41каре, пе кынд ера Ел ын Галилея, мерӂяу дупэ Ел ши-Й служяу, ши мулте алте фемей каре се суисерэ ымпреунэ ку Ел ын Иерусалим.
42А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
42Кынд с-а ынсерат, фииндкэ ера Зиуа Прегэтирий, адикэ зиуа динаинтя Сабатулуй,
43прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
43а венит Иосиф дин Ариматея, ун сфетник ку вазэ ал соборулуй, каре ши ел аштепта Ымпэрэция луй Думнезеу. Ел а ындрэзнит сэ се дукэ ла Пилат ка сэ чарэ трупул луй Исус.
44Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
44Пилат с-а мират кэ мурисе аша де курынд. А кемат пе суташ ши л-а ынтребат дакэ а мурит демулт.
45А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
45Дупэ че с-а ынкрединцат де ла суташ кэ а мурит, а дэруит луй Иосиф трупул.
46І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
46Ши Иосиф а кумпэрат о пынзэ субцире де ин, а дат жос пе Исус де пе круче, Л-а ынфэшурат ын пынза де ин ши Л-а пус ынтр-ун мормынт сэпат ын стынкэ. Апой а прэвэлит о пятрэ ла уша мормынтулуй.
47Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.
47Мария Магдалена ши Мария мама луй Иосе се уйтау унде-Л пуняу.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.