Марка 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
1Дупэ доуэ зиле ера Празникул Паштелор ши ал Азимелор. Преоций чей май де сямэ ши кэртурарий кэутау кум сэ приндэ пе Исус ку виклешуг ши сэ-Л омоаре.
2Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
2Кэч зичяу: „Ну ын тимпул празникулуй, ка ну кумва сэ се факэ тулбураре ын нород.”
3А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
3Пе кынд шедя Исус ла масэ, ын Бетания, ын каса луй Симон лепросул, а венит о фемее каре авя ун вас де алабастру ку мир де нард курат, фоарте скумп, ши, дупэ че а спарт васул, а турнат мирул пе капул луй Исус.
4Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
4Унора динтре ей ле-а фост неказ ши зичяу: „Че рост аре рисипа ачаста де мир?
5Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.
5Мирул ачеста с-ар фи путут винде ку май мулт де трей суте де лей ши сэ се дя сэрачилор.” Ши ле ера фоарте неказ пе фемея ачея.
6Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.
6Дар Исус ле-а зис: „Лэсаць-о ын паче. Де че-й фачець супэраре? Еа а фэкут ун лукру фрумос фацэ де Мине,
7Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
7кэч песэрачь ый авець тотдяуна ку вой ши ле путець фаче бине орькынд воиць, дар пе Мине ну Мэ авець тотдяуна.
8Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
8Еа а фэкут че а путут; Мь-а унс трупул май динаинте, пентру ынгропаре.
9Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
9Адевэрат вэ спун кэ, орьунде ва фи проповэдуитэ Евангелия ачаста, ын тоатэ лумя, се ва историси ши че а фэкут фемея ачаста, спре помениря ей.”
10А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
10Иуда Искариотянул, унул дин чей дойспрезече, с-а дус ла преоций чей май де сямэ, ка сэ ле вындэ пе Исус.
11Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
11Кынд ау аузит ей лукрул ачеста, с-ау букурат ши й-ау фэгэдуит бань. Ши Иуда кэута ун прилеж нимерит ка сэ-Л дя ын мыниле лор.
12І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
12Ын зиуа динтый а Празникулуй Азимелор, кынд жертфяу Паштеле, ученичий луй Исус Й-ау зис: „Унде воешть сэ не дучем сэ-Ць прегэтим ка сэ мэнынчь Паштеле?”
13І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,
13Ел а тримис пе дой дин ученичий Сэй ши ле-а зис: „Дучеци-вэ ын четате. Аколо авець сэ ынтылниць ун ом дукынд ун улчор ку апэ, мерӂець дупэ ел.
14і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
14Унде ва интра ел, спунець стэпынулуй касей: ‘Ынвэцэторул зиче: «Унде есте одая пентру оаспець, ын каре сэ мэнынк Паштеле ку ученичий Мей?»’
15І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
15Ши аре сэ вэ арате о одае маре де сус, аштернутэ гата; аколо сэ прегэтиць пентру ной.”
16І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
16Ученичий ау плекат, ау ажунс ын четате ши ау гэсит аша кум ле спусесе Ел. Ши ау прегэтит Паштеле.
17І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.
17Сяра, Исус а венит ку чей дойспрезече.
18І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
18Пе кынд шедяу ла масэ ши мынкау, Исус а зис: „Адевэрат вэ спун кэ унул дин вой, каре мэнынкэ ку Мине, Мэ ва винде.”
19Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?
19Ей ау ынчепут сэ се ынтристезе ши сэ-Й зикэ унул дупэ алтул: „Ну кумва сунт еу?”
20Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
20„Есте унул дин чей дойспрезече” , ле-а рэспунс Ел, „ши ануме чел че ынтинӂе мына ку Мине ын блид.
21Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
21Фиул омулуй, негрешит, Се дуче дупэ кум есте скрис деспре Ел. Дар вай де омул ачела прин каре есте вындут Фиул омулуй! Май бине ар фи фост пентру ел сэ ну се фи нэскут.”
22Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
22Пе кынд мынкау, Исус а луат о пыне ши, дупэ че а бинекувынтат, а фрынт-о ши ле-а дат, зикынд: „Луаць, мынкаць, ачеста есте трупул Меу.”
23І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
23Апой а луат ун пахар ши, дупэ че а мулцумит луй Думнезеу, ли л-а дат ши ау бэут тоць дин ел.
24І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
24Ши ле-а зис: „Ачеста есте сынӂеле Меу, сынӂеле легэмынтулуй челуй ноу, каре се варсэ пентру мулць.
25Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
25Адевэрат вэ спун кэ, де акум ынколо, ну вой май бя дин родул вицей, пынэ ын зиуа кынд ыл вой бя ноу ын Ымпэрэция луй Думнезеу.”
26І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
26Дупэ че ау кынтат кынтэриле де лаудэ, ау ешит ын Мунтеле Мэслинилор.
27І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
27Исус ле-а зис: „Ын ноаптя ачаста, тоць вець авя ун прилеж де потикнире, пентру кэ есте скрис: ‘Вой батеПэсторул, ши оиле вор фи рисипите.’
28Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
28Дар, дупэче вой ынвия, вой мерӂе ынаинтя воастрэ ын Галилея.”
29Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
29Петру й-а зис: „Кяр дакэ тоць ар авя ун прилеж де потикнире, еу ну вой авя.”
30І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
30Ши Исус й-а зис: „Адевэрат ыць спун кэ астэзь, кяр ын ноаптя ачаста, ынаинте ка сэ кынте кокошул де доуэ орь, те вей лепэда де Мине де трей орь.”
31Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.
31Дар Петру Й-а зис ку ши май мултэ тэрие: „Кяр дакэ ар требуи сэ мор ымпреунэ ку Тине, тот ну мэ вой лепэда де Тине.” Ши тоць чейлалць ау спус ачелашь лукру.
32І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
32С-ау дус апой ынтр-ун лок ынгрэдит, нумит Гетсимань. Ши Исус а зис ученичилор Сэй: „Шедець аич пынэ Мэ вой руга.”
33І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
33А луат ку Ел пе Петру, пе Иаков ши пе Иоан ши а ынчепут сэ Се ынспэймынте ши сэ Се мыхняскэ фоарте таре.
34і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.
34Ел ле-а зис: „Суфлетул Меу есте купринс де о ынтристареде моарте; рэмынець аич ши вегяць!”
35І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
35Апой а мерс пуцин май ынаинте, С-а арункат ла пэмынт ши Се руга ка, дакэ есте ку путинцэ, сэ трякэ де ла Ел часул ачела.
36І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.
36Ел зичя: „Ава– адикэ ‘Татэ’ –, Цие тоателукруриле Ыць сунт ку путинцэ; депэртязэ де ла Мине пахарул ачеста! Тотушь, факэ-се ну че воеск Еу, чи че воешть Ту.”
37І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
37Ши а венит ла ученичь, пе каре й-а гэсит дорминд. Ши а зис луй Петру: „Симоне, ту дормь? Ун час н-ай фост ын старе сэ вегезь?
38Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.
38Вегяць ши ругаци-вэ, ка сэ ну кэдець ын испитэ; духулесте плин де рывнэ, дар трупул есте непутинчос.”
39І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
39С-а дус ярэшь ши С-а ругат, зикынд ачеляшь кувинте.
40І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
40Апой С-а ынторс дин ноу ши й-а гэсит дорминд, пентру кэ ли се ынгреуясерэ окий де сомн. Ей ну штияу че сэ-Й рэспундэ.
41І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
41Ын сфыршит, а венит а трея оарэ ши ле-а зис: „Дормиць де акум ши одихници-вэ! Дестул! Авенит часул! Ятэ кэ Фиул омулуй есте дат ын мыниле пэкэтошилор.
42Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
42Скулаци-вэ; хайдем сэ мерӂем; ятэ кэ се апропие вынзэторул!”
43І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
43Ши ындатэ, пе кынд ворбя Ел ынкэ, а венит Иуда, унул дин чей дойспрезече, ши ымпреунэ ку ел а венит о мулциме де оамень ку сэбий ши ку чомеӂе, тримишь де преоций чей май де сямэ, де кэртурарь ши де бэтрынь.
44Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.
44Вынзэторул ле дэдусе семнул ачеста: „Пе каре-Л вой сэрута, Ачела есте; сэ-Л приндець ши сэ-Л дучець суб пазэ.”
45І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
45Кынд а венит Иуда, с-а апропият ындатэ де Исус ши Й-а зис: „Ынвэцэторуле!” Ши Л-а сэрутат мулт.
46Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
46Атунч, оамений ачея ау пус мына пе Исус ши Л-ау принс.
47Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
47Унул дин чей че стэтяу лынгэ Ел а скос сабия, а ловит пе робул марелуй преот ши й-а тэят урекя.
48І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
48Исус а луат кувынтул ши ле-а зис: „Аць ешит ка дупэ ун тылхар, ку сэбий ши ку чомеӂе, ка сэ Мэ приндець.
49Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
49Ын тоате зилеле ам фост ла вой ши ынвэцам пе оамень ын Темплу, ши ну М-аць принс. Дар тоате ачесте лукрурь с-ау ынтымплат ка сэсе ымплиняскэ Скриптуриле.”
50І, покинувши Його, всї повтїкали.
50Атунч, тоць ученичий Л-ау пэрэсит ши ау фуӂит.
51А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
51Дупэ Ел мерӂя ун тынэр каре н-авя пе труп декыт о ынвелитоаре де пынзэ де ин. Ау пус мына пе ел,
52він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
52дар ел шь-а лэсат ынвелитоаря ши а фуӂит ын пеля гоалэ.
53І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
53Пе Исус Л-ау дус ла мареле преот, унде с-ау адунат тоць преоций чей май де сямэ, бэтрыний ши кэртурарий.
54А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
54Петру Л-а урмат де департе пынэ ын куртя марелуй преот, а шезут жос ымпреунэ ку апрозий ши се ынкэлзя ла пара фокулуй.
55Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
55Преоций чей май де сямэ ши тот соборул кэутау врео мэртурие ымпотрива луй Исус, ка сэ-Л омоаре, дар ну гэсяу ничуна.
56Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
56Пентру кэ мулць фэчяу мэртурисирь минчиноасе ымпотрива Луй, дар мэртурисириле лор ну се потривяу.
57І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
57Уний с-ау скулат ши ау фэкут о мэртурисире минчиноасэ ымпотрива Луй ши ау зис:
58Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
58„Ной Л-ам аузит зикынд: ‘Еу вой стрика Темплул ачеста, фэкут де мынь оменешть, ши ын трей зиле вой ридика ун алтул, каре ну ва фи фэкут де мынь оменешть.’”
59Та й так не сходились сьвідчення їх.
59Нич кяр ын привинца ачаста ну се потривя мэртурисиря лор.
60І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
60Атунч, мареле преот с-а скулат ын пичоаре ын мижлокул адунэрий, а ынтребат пе Исус ши Й-а зис: „Ну рэспунзь нимик? Че мэртурисеск оамений ачештя ымпотрива Та?”
61Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
61Исус тэчя ши ну рэспундя нимик. Мареле преот Л-а ынтребат ярэшь ши Й-а зис: „Ешть Ту Христосул, Фиул Челуй Бинекувынтат?”
62Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
62„Да, сунт” , й-а рэспунс Исус. „Шивець ведя пе Фиул омулуй шезынд ла дряпта путерий ши венинд пе норий черулуй.”
63Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
63Атунч, мареле преот шь-а рупт хайнеле ши а зис: „Че невое май авем де марторь?
64Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
64Аць аузит хула. Че ви се паре?” Тоць Л-ау осындит сэ фие педепсит ку моартя.
65І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
65Ши уний ау ынчепут сэ-Л скуйпе, сэ-Й акопере фаца, сэ-Л батэ ку пумний ши сэ-Й зикэ: „Пророчеште!” Яр апрозий Л-ау примит ын палме.
66І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
66Пе кынд стэтя Петру жос ын курте, а венит уна дин служничеле марелуй преот.
67і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
67Кынд а вэзут пе Петру ынкэлзинду-се, с-а уйтат цинтэ ла ел ши й-а зис: „Ши ту ерай ку Исус дин Назарет!”
68Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
68Ел с-а лепэдат ши а зис: „Ну штиу, нич ну ынцелег че врей сэ зичь.” Апой а ешит ын придвор. Ши а кынтат кокошул.
69І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
69Кынд л-а вэзут служника, а ынчепут ярэшь сэ спунэ челор че стэтяу аколо: „Ачеста есте унул динтре оамений ачея.”
70Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
70Ши ел с-а лепэдат дин ноу. Дупэ пуцинэ време, чей че стэтяу аколо ау зис ярэшь луй Петру: „Ну май ынкапе ындоялэ кэ ешть унул дин оамений ачея, кэч ешть галилеян ши граюл тэу сямэнэ ку ал лор.”
71Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
71Атунч, ел а ынчепут сэ се блестеме ши сэ се журе: „Ну куноск пе Омул ачеста деспре каре ворбиць!”
72І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
72Ындатэ а кынтат кокошул а доуа оарэ. Ши Петру шь-а адус аминте де ворба пе каре й-о спусесе Исус: „Ынаинте ка сэ кынте кокошул де доуэ орь, те вей лепэда де Мине де трей орь.” Ши гындинду-се ла ачест лукру, а ынчепут сэ плынгэ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.