Марка 8
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
1Ын зилеле ачеля, фииндкэ се стрынсесе дин ноу мулт нород ши н-авя че мынка, Исус а кемат пе ученичий Сэй ши ле-а зис:
2Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
2„Мь-е милэ де нородул ачеста, кэч ятэ кэ де трей зиле стау лынгэ Мине ши н-ау че мынка.
3А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.
3Дакэ ле вой да друмул акасэ флэмынзь, ау сэ лешине де фоаме пе друм, фииндкэ уний дин ей ау венит де департе.”
4І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
4Ученичий Й-ау рэспунс: „Кум ар путя чинева сэ сатуре ку пыне пе оамений ачештя аич, ынтр-ун лок пустиу?”
5І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.
5„Кыте пынь авець?” , й-а ынтребат Исус. „Шапте”, Й-ау рэспунс ей.
6І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
6Атунч а порунчит нородулуй сэ шадэ пе пэмынт, а луат челе шапте пынь ши, дупэ че а мулцумит луй Думнезеу, ле-а фрынт ши ле-а дат ученичилор Сэй ка сэ ле ымпартэ, ши ей ле-ау ымпэрцит нородулуй.
7І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
7Май авяу ши кыцьва пештишорь, ши Исус, дупэ че й-а бинекувынтат, а порунчит сэ-й ымпартэ ши пе ачея.
8Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
8Ау мынкат ши с-ау сэтурат; ши ау ридикат шапте кошнице плине ку рэмэшицеле де фиримитурь.
9Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
9Ерау апроапе патру мий де иншь. Ын урмэ, Исус ле-а дат друмул.
10І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
10Исус а интрат ындатэ ын корабие ку ученичий Сэй ши а венит ын пэрциле Далманутей.
11І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
11Фарисеий ау венит деодатэ ши ау ынчепут о чартэ де ворбе ку Исус. Ши, ка сэ-Л пунэ ла ынчеркаре, Й-ау черут ун семн дин чер.
12І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
12Исус а суспинат адынк ын духул Сэу ши а зис: „Пентру че чере нямул ачеста ун семн? Адевэрат вэ спун кэ нямулуй ачестуя ну и се ва да делок ун семн.”
13І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
13Апой й-а лэсат ши а интрат ярэшь ын корабие, ка сэ трякэ де чялалтэ парте.
14І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
14Ученичий уйтасерэ сэ я пынь; ку ей, ын корабие, н-авяу декыт о пыне.
15І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
15Исус ле дэдя ын грижэ ши ле зичя: „Луаць сяма, сэ вэ пэзиць бине де алуатул фарисеилор ши де алуатул луй Ирод!”
16І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
16Ученичий се гындяу ши зичяу ынтре ей: „Фииндкэ н-авем пынь.”
17І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
17Исус а ынцелес лукрул ачеста ши ле-а зис: „Пентру че вэ гындиць кэ н-авець пынь? Тотну причепець ши тот ну ынцелеӂець? Авець инима ымпетритэ?
18Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
18Авець окь ши ну ведець? Авець урекь ши ну аузиць? Ши ну вэ адучець аминте делок?
19Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
19Кындам фрынт челе чинч пынь ла чей чинч мий де бэрбаць, кыте кошурь плине ку фиримитурь аць ридикат?” „Доуэспрезече”, Й-ау рэспунс ей.
20Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
20„Ши кындам фрынт челе шапте пынь ла чей патру мий де бэрбаць, кыте кошнице плине ку фиримитурь аць ридикат?” „Шапте”, Й-ау рэспунс ей.
21І рече їм: Як же ви не розумієте?
21Ши Ел ле-а зис: „Тот нуынцелеӂець?”
22І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
22Ау венит ла Бетсаида; ау адус ла Исус ун орб ши Л-ау ругат сэ Се атингэ де ел.
23І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
23Исус а луат пе орб де мынэ ши л-а скос дин сат, апой й-а пус скуйпат пе окь, Шь-а пус мыниле песте ел ши л-а ынтребат: „Везь чева?”
24І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
24Ел с-а уйтат ши а зис: „Вэд ниште оамень умблынд, дар ми се пар ка ниште копачь.”
25Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
25Исус й-а пус дин ноу мыниле пе окь; й-а спус сэ се уйте цинтэ ши, кынд с-а уйтат, а фост тэмэдуит ши а вэзут тоате лукруриле деслушит.
26І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
26Атунч, Исус л-а тримис акасэ ши й-а зис: „Сэ ну интри ын сат ши ничсэ ну спуй куйва ын сат.”
27І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, — кажуть люде?
27Исус а плекат ку ученичий Сэй ын сателе Чезареий луй Филип. Пе друм ле-а пус урмэтоаря ынтребаре: „Чине зик оамений кэ сунт Еу?”
28Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
28Ей Й-ау рэспунс: „Иоан Ботезэторул; алций: Илие; алций: Унул дин пророчь.”
29А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
29„Дар вой” , й-а ынтребат Ел, „чине зичець кэ сунт Еу?” „Ту ешть Христосул!” Й-а рэспунс Петру.
30І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
30Исус ле-а порунчит ку тэрие сэ ну спунэ нимэнуй лукрул ачеста деспре Ел.
31І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
31Атунч а ынчепут сэ-й ынвеце кэ Фиул омулуй требуе сэ пэтимяскэ мулт, сэ фие тэгэдуит де бэтрынь, де преоций чей май де сямэ ши де кэртурарь, сэ фие оморыт ши дупэ трей зиле сэ ынвие.
32І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
32Ле спуня лукруриле ачестя пе фацэ. Петру ынсэ Л-а луат деопарте ши а ынчепут сэ-Л мустре.
33Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
33Дар Исус С-а ынторс ши С-а уйтат ла ученичий Сэй, а мустрат пе Петру ши й-а зис: „Ынапоя Мя, Сатано! Фииндкэ ту ну те гындешть ла лукруриле луй Думнезеу, чи ла лукруриле оаменилор.”
34І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
34Апой а кемат ла Ел нородул ымпреунэ ку ученичий Сэй ши ле-а зис: „Дакэ воеште чиневасэ винэ дупэ Мине, сэ се лепеде де сине ынсушь, сэ-шь я кручя ши сэ Мэ урмезе.
35Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
35Кэч орьчинева вря сэ-шь скапе вяца, о ва перде, дар орьчине ышь ва перде вяца дин причина Мя ши дин причина Евангелией, о ва мынтуи.
36Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
36Ши че фолосеште унуй ом сэ кыштиӂе тоатэ лумя, дакэ ышь перде суфлетул?
37Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
37Сау че ва да ун ом ын скимб пентру суфлетул сэу?
38Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
38Пентру кэде орьчине сева рушина де Мине ши де кувинтеле Меле, ын ачест ням прякурвар ши пэкэтос, Се ва рушина ши Фиул омулуй, кынд ва вени ын слава Татэлуй Сэу ымпреунэ ку сфинций ынӂерь.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.