Марка 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
1И одмах ујутру учинише веће главари свештенички са старешинама и књижевницима, и сав сабор, и свезавши Исуса одведоше Га и предадоше Пилату.
2І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
2И упита Га Пилат: Јеси ли ти цар јудејски? А Он одговарајући рече му: Ти кажеш.
3І винуватили Його архиєреї багато.
3И тужаху Га главари свештенички врло.
4Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
4А Пилат опет упита Га говорећи: Зар ништа не одговараш? Гледај шта сведоче на тебе.
5Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
5Али Исус више не одговори ништа тако да се дивљаше Пилат.
6На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
6А о сваком празнику пушташе им по једног сужња кога искаху.
7Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
7А беше један затворен, по имену Варава, са својим другарима који су у буни пролили крв.
8І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
8И повикавши народ стаде искати што им свагда чињаше.
9Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
9А Пилат им одговори говорећи: Хоћете ли да вам пустим цара јудејског?
10Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
10Јер знаше да су Га из зависти предали главари свештенички.
11Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
11Али главари свештенички подговорише народ боље Вараву да траже да им пусти.
12Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
12А Пилат опет одговарајући рече им: А шта хоћете да чиним с тим што га зовете царем јудејским?
13Вони ж знов закричали: Розпни Його.
13А они опет повикаше: Распни га.
14Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
14А Пилат им рече: А какво је зло учинио? А они гласно викаху: Распни га.
15Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
15А Пилат желећи угодити народу пусти им Вараву, а Исуса шибавши предаде да Га разапну.
16Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
16А војници Га одведоше у судницу, и сазваше сву чету војника,
17І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
17и обукоше Му скерлетну кабаницу, и оплетавши венац од трња метнуше на Њ.
18та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
18И стадоше Га поздрављати говорећи: Здраво, царе јудејски!
19І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
19И бијаху Га по глави трском, и пљуваху на Њ, и падајући на колена поклањаху Му се.
20І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
20И кад Му се наругаше, свукоше с Њега скерлетну кабаницу, и обукоше Га у Његове хаљине и изведоше Га да Га разапну.
21І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
21И натераше неког Симона из Кирине, оца Александровог и Руфовог, који иђаше из поља, да Му понесе крст.
22І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
22И доведоше Га на место Голготу, које ће рећи: Костурница.
23І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
23И даваху Му да пије вино са смирном, а Он не узе.
24І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
24И кад Га разапеше, разделише хаљине Његове бацајући коцке за њих ко ће шта узети.
25Була ж година третя, і розпяли Його.
25А беше сат трећи кад Га разапеше.
26І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
26И беше натпис Његове кривице написан: Цар јудејски.
27І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
27И с Њим распеше два хајдука, једног с десне, а једног с леве стране Њему.
28І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
28И изврши се писмо које говори: и метнуше Га међу злочинце.
29І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
29И који пролажаху, хуљаху на Њ машући главама својим и говорећи: Аха! Ти што цркву разваљујеш и за три дана начињаш,
30спаси себе й зійди з хреста.
30помози сам себи и сиђи с крста.
31Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
31Тако и главари свештенички с књижевницима ругаху се говорећи један другом: Другима поможе, а себи не може помоћи.
32Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
32Христос цар Израиљев нека сиђе сад с крста да видимо, па ћемо му веровати. И они што беху с Њим разапети ругаху Му се.
33Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
33А у шестом сату би тама по свој земљи до сата деветог.
34А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
34И у деветом сату повика Исус гласно говорећи: Елои! Елои! Лама савахтани? Које значи: Боже мој! Боже мој! Зашто си ме оставио?
35І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
35И неко од оних што стајаху онде чувши то говораху: Ено зове Илију.
36Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
36А један отрча те напуни сунђер оцта, па натакнувши на трску појаше Га говорећи: Станите да видимо хоће ли доћи Илија да га скине.
37Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
37А Исус повика гласно, и издахну.
38І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
38И завеса црквена раздре се на двоје с врха до на дно.
39Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
39А кад виде капетан који стајаше према Њему да с таквом виком издахну, рече: Заиста човек овај Син Божји беше.
40Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
40А беху и жене које гледаху издалека, међу којима беше и Марија Магдалина и Марија Јакова малог и Јосије мати, и Соломија,
41що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
41које иђаху за Њим и кад беше у Галилеји, и служаху Му; и друге многе које беху дошле с Њим у Јерусалим.
42А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
42И кад би увече (јер беше петак, то јест уочи суботе),
43прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
43дође Јосиф из Ариматеје, поштен саветник, који и сам царство Божје чекаше, и усуди се те уђе к Пилату и заиска тело Исусово.
44Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
44А Пилат се зачуди да је већ умро; и дозвавши капетана запита га: Је ли давно умро?
45А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
45И дознавши од капетана, даде тело Јосифу.
46І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
46И купивши платно, и скинувши Га, обави платном, и метну Га у гроб који беше исечен у камену, и навали камен на врата од гроба.
47Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.
47А Марија Магдалина и Марија Јосијина гледаху где Га метаху.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.