Марка 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
1Et confestim mane consilium facientes summi sacerdotes cum senioribus, et scribis, et universo concilio, vincientes Jesum, duxerunt, et tradiderunt Pilato.
2І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
2Et interrogavit eum Pilatus: Tu es rex Judæorum? At ille respondens, ait illi: Tu dicis.
3І винуватили Його архиєреї багато.
3Et accusabant eum summi sacerdotes in multis.
4Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
4Pilatus autem rursum interrogavit eum, dicens: Non respondes quidquam? vide in quantis te accusant.
5Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
5Jesus autem amplius nihil respondit, ita ut miraretur Pilatus.
6На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
6Per diem autem festum solebat dimittere illis unum ex vinctis, quemcumque petissent.
7Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
7Erat autem qui dicebatur Barrabas, qui cum seditiosis erat vinctus, qui in seditione fecerat homicidium.
8І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
8Et cum ascendisset turba, cœpit rogare, sicut semper faciebat illis.
9Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
9Pilatus autem respondit eis, et dixit: Vultis dimittam vobis regem Judæorum?
10Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
10Sciebat enim quod per invidiam tradidissent eum summi sacerdotes.
11Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
11Pontifices autem concitaverunt turbam, ut magis Barabbam dimitteret eis.
12Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
12Pilatus autem iterum respondens, ait illis: Quid ergo vultis faciam regi Judæorum?
13Вони ж знов закричали: Розпни Його.
13At illi iterum clamaverunt: Crucifige eum.
14Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
14Pilatus vero dicebat illis: Quid enim mali fecit? At illi magis clamabant: Crucifige eum.
15Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
15Pilatus autem volens populo satisfacere, dimisit illis Barabbam, et tradidit Jesum flagellis cæsum, ut crucifigeretur.
16Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
16Milites autem duxerunt eum in atrium prætorii, et convocant totam cohortem,
17І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
17et induunt eum purpura, et imponunt ei plectentes spineam coronam.
18та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
18Et cœperunt salutare eum: Ave rex Judæorum.
19І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
19Et percutiebant caput ejus arundine: et conspuebant eum, et ponentes genua, adorabant eum.
20І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
20Et postquam illuserunt ei, exuerunt illum purpura, et induerunt eum vestimentis suis: et educunt illum ut crucifigerent eum.
21І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
21Et angariaverunt prætereuntem quempiam, Simonem Cyrenæum venientem de villa, patrem Alexandri et Rufi, ut tolleret crucem ejus.
22І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
22Et perducunt illum in Golgotha locum: quod est interpretatum Calvariæ locus.
23І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
23Et dabant ei bibere myrrhatum vinum: et non accepit.
24І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
24Et crucifigentes eum, diviserunt vestimenta ejus, mittentes sortem super eis, quis quid tolleret.
25Була ж година третя, і розпяли Його.
25Erat autem hora tertia: et crucifixerunt eum.
26І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
26Et erat titulus causæ ejus inscriptus: Rex Judæorum.
27І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
27Et cum eo crucifigunt duos latrones: unum a dextris, et alium a sinistris ejus.
28І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
28Et impleta est Scriptura, quæ dicit: Et cum iniquis reputatus est.
29І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
29Et prætereuntes blasphemabant eum, moventes capita sua, et dicentes: Vah ! qui destruis templum Dei, et in tribus diebus reædificas,
30спаси себе й зійди з хреста.
30salvum fac temetipsum descendens de cruce.
31Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
31Similiter et summi sacerdotes illudentes, ad alterutrum cum scribis dicebant: Alios salvos fecit; seipsum non potest salvum facere.
32Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
32Christus rex Israël descendat nunc de cruce, ut videamus, et credamus. Et qui cum eo crucifixi erant, convitiabantur ei.
33Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
33Et facta hora sexta, tenebræ factæ sunt per totam terram usque in horam nonam.
34А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
34Et hora nona exclamavit Jesus voce magna, dicens: Eloi, eloi, lamma sabacthani? quod est interpretatum: Deus meus, Deus meus, ut quid dereliquisti me?
35І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
35Et quidam de circumstantibus audientes, dicebant: Ecce Eliam vocat.
36Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
36Currens autem unus, et implens spongiam aceto, circumponensque calamo, potum dabat ei, dicens: Sinite, videamus si veniat Elias ad deponendum eum.
37Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
37Jesus autem emissa voce magna expiravit.
38І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
38Et velum templi scissum est in duo, a summo usque deorsum.
39Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
39Videns autem centurio, qui ex adverso stabat, quia sic clamans expirasset, ait: Vere hic homo Filius Dei erat.
40Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
40Erant autem et mulieres de longe aspicientes: inter quas erat Maria Magdalene, et Maria Jacobi minoris, et Joseph mater, et Salome:
41що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
41et cum esset in Galilæa, sequebantur eum, et ministrabant ei, et aliæ multæ, quæ simul cum eo ascenderant Jerosolymam.
42А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
42Et cum jam sero esset factum (quia erat parasceve, quod est ante sabbatum),
43прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
43venit Joseph ab Arimathæa nobilis decurio, qui et ipse erat exspectans regnum Dei, et audacter introivit ad Pilatum, et petiit corpus Jesu.
44Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
44Pilatus autem mirabatur si jam obiisset. Et accersito centurione, interrogavit eum si jam mortuus esset.
45А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
45Et cum cognovisset a centurione, donavit corpus Joseph.
46І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
46Joseph autem mercatus sindonem, et deponens eum involvit sindone, et posuit eum in monumento quod erat excisum de petra, et advolvit lapidem ad ostium monumenti.
47Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.
47Maria autem Magdalene et Maria Joseph aspiciebant ubi poneretur.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.