Марка 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
1Et conveniunt ad eum pharisæi, et quidam de scribis, venientes ab Jerosolymis.
2І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
2Et cum vidissent quosdam ex discipulis ejus communibus manibus, id est non lotis, manducare panes, vituperaverunt.
3(бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
3Pharisæi enim, et omnes Judæi, nisi crebro laverint manus, non manducant, tenentes traditionem seniorum:
4і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
4et a foro nisi baptizentur, non comedunt: et alia multa sunt, quæ tradita sunt illis servare, baptismata calicum, et urceorum, et æramentorum, et lectorum:
5Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
5et interrogabant eum pharisæi et scribæ: Quare discipuli tui non ambulant juxta traditionem seniorum, sed communibus manibus manducant panem?
6Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
6At ille respondens, dixit eis: Bene prophetavit Isaias de vobis hypocritis, sicut scriptum est: [Populus hic labiis me honorat, cor autem eorum longe est a me:
7Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
7in vanum autem me colunt, docentes doctrinas, et præcepta hominum.]
8Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
8Relinquentes enim mandatum Dei, tenetis traditionem hominum, baptismata urceorum et calicum: et alia similia his facitis multa.
9І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
9Et dicebat illis: Bene irritum facitis præceptum Dei, ut traditionem vestram servetis.
10Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
10Moyses enim dixit: Honora patrem tuum, et matrem tuam. Et: Qui maledixerit patri, vel matri, morte moriatur.
11Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
11Vos autem dicitis: Si dixerit homo patri, aut matri, Corban (quod est donum) quodcumque ex me, tibi profuerit:
12і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
12et ultra non dimittitis eum quidquam facere patri suo, aut matri,
13обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
13rescindentes verbum Dei per traditionem vestram, quam tradidistis: et similia hujusmodi multa facitis.
14І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
14Et advocans iterum turbam, dicebat illis: Audite me omnes, et intelligite.
15Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
15Nihil est extra hominem introiens in eum, quod possit eum coinquinare, sed quæ de homine procedunt illa sunt quæ communicant hominem.
16Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
16Si quis habet aures audiendi, audiat.
17І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
17Et cum introisset in domum a turba, interrogabant eum discipuli ejus parabolam.
18І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
18Et ait illis: Sic et vos imprudentes estis? Non intelligitis quia omne extrinsecus introiens in hominem, non potest eum communicare:
19бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
19quia non intrat in cor ejus, sed in ventrum vadit, et in secessum exit, purgans omnes escas?
20Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
20Dicebat autem, quoniam quæ de homine exeunt, illa communicant hominem.
21З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
21Ab intus enim de corde hominum malæ cogitationes procedunt, adulteria, fornicationes, homicidia,
22злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
22furta, avaritiæ, nequitiæ, dolus, impudicitiæ, oculus malus, blasphemia, superbia, stultitia.
23все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
23Omnia hæc mala ab intus procedunt, et communicant hominem.
24І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
24Et inde surgens abiit in fines Tyri et Sidonis: et ingressus domum, neminem voluit scire, et non potuit latere.
25Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
25Mulier enim statim ut audivit de eo, cujus filia habebat spiritum immundum, intravit, et procidit ad pedes ejus.
26Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
26Erat enim mulier gentilis, Syrophœnissa genere. Et rogabat eum ut dæmonium ejiceret de filia ejus.
27Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
27Qui dixit illi: Sine prius saturari filios: non est enim bonum sumere panem filiorum, et mittere canibus.
28Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
28At illa respondit, et dixit illi: Utique Domine, nam et catelli comedunt sub mensa de micis puerorum.
29І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
29Et ait illi: Propter hunc sermonem vade: exiit dæmonium a filia tua.
30І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
30Et cum abiisset domum suam, invenit puellam jacentem supra lectum, et dæmonium exiisse.
31І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
31Et iterum exiens de finibus Tyri, venit per Sidonem ad mare Galilææ inter medios fines Decapoleos.
32І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
32Et adducunt ei surdum, et mutum, et deprecabantur eum, ut imponat illi manum.
33І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
33Et apprehendens eum de turba seorsum, misit digitos suos in auriculas ejus: et exspuens, tetigit linguam ejus:
34І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
34et suscipiens in cælum, ingemuit, et ait illi: Ephphetha, quod est, Adaperire.
35І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
35Et statim apertæ sunt aures ejus, et solutum est vinculum linguæ ejus, et loquebatur recte.
36І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
36Et præcepit illis ne cui dicerent. Quanto autem eis præcipiebat, tanto magis plus prædicabant:
37І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.
37et eo amplius admirabantur, dicentes: Bene omnia fecit: et surdos fecit audire, et mutos loqui.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.