Марка 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
1Et introivit iterum in synagogam: et erat ibi homo habens manum aridam.
2І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
2Et observabant eum, si sabbatis curaret, ut accusarent illum.
3І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
3Et ait homini habenti manum aridam: Surge in medium.
4І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
4Et dicit eis: Licet sabbatis benefacere, an male? animam salvam facere, an perdere? At illi tacebant.
5І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
5Et circumspiciens eos cum ira, contristatus super cæcitate cordis eorum, dicit homini: Extende manum tuam. Et extendit, et restituta est manus illi.
6І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
6Exeuntes autem pharisæi, statim cum Herodianis consilium faciebant adversus eum quomodo eum perderent.
7Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
7Jesus autem cum discipulis suis secessit ad mare: et multa turba a Galilæa et Judæa secuta est eum,
8і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
8et ab Jerosolymis, et ab Idumæa, et trans Jordanem: et qui circa Tyrum et Sidonem multitudo magna, audientes quæ faciebat, venerunt ad eum.
9І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
9Et dicit discipulis suis ut navicula sibi deserviret propter turbam, ne comprimerent eum:
10Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
10multos enim sanabat, ita ut irruerent in eum ut illum tangerent, quotquot habebant plagas.
11А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
11Et spiritus immundi, cum illum videbant, procidebant ei: et clamabant, dicentes:
12І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
12Tu es Filius Dei. Et vehementer comminabatur eis ne manifestarent illum.
13І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.
13Et ascendens in montem vocavit ad se quos voluit ipse: et venerunt ad eum.
14І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
14Et fecit ut essent duodecim cum illo: et ut mitteret eos prædicare.
15і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
15Et dedit illis potestatem curandi infirmitates et ejiciendi dæmonia.
16І дав Симонові імя Петр;
16Et imposuit Simoni nomen Petrus:
17та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
17et Jacobum Zebedæi, et Joannem fratrem Jacobi, et imposuit eis nomina Boanerges, quod est, Filii tonitrui:
18та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
18et Andræam, et Philippum, et Bartholomæum, et Matthæum, et Thomam, et Jacobum Alphæi, et Thaddæum, et Simonem Cananæum,
19та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
19et Judam Iscariotem, qui et tradidit illum.
20Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба зʼїсти.
20Et veniunt ad domum: et convenit iterum turba, ita ut non possent neque panem manducare.
21І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
21Et cum audissent sui, exierunt tenere eum: dicebant enim: Quoniam in furorem versus est.
22А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
22Et scribæ, qui ab Jerosolymis descenderant, dicebant: Quoniam Beelzebub habet, et quia in principe dæmoniorum ejicit dæmonia.
23І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
23Et convocatis eis in parabolis dicebat illis: Quomodo potest Satanas Satanam ejicere?
24І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
24Et si regnum in se dividatur, non potest regnum illud stare.
25І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
25Et si domus super semetipsam dispertiatur, non potest domus illa stare.
26І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
26Et si Satanas consurrexerit in semetipsum, dispertitus est, et non poterit stare, sed finem habet.
27Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
27Nemo potest vasa fortis ingressus in domum diripere, nisi prius fortem alliget, et tunc domum ejus diripiet.
28Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
28Amen dico vobis, quoniam omnia dimittentur filiis hominum peccata, et blasphemiæ quibus blasphemaverint:
29хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
29qui autem blasphemaverit in Spiritum Sanctum, non habebit remissionem in æternum, sed reus erit æterni delicti.
30бо казали: Духа нечистого має.
30Quoniam dicebant: Spiritum immundum habet.
31Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
31Et veniunt mater ejus et fratres: et foris stantes miserunt ad eum vocantes eum,
32І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
32et sedebat circa eum turba: et dicunt ei: Ecce mater tua et fratres tui foris quærunt te.
33І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
33Et respondens eis, ait: Quæ est mater mea et fratres mei?
34І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
34Et circumspiciens eos, qui in circuitu ejus sedebant, ait: Ecce mater mea et fratres mei.
35Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
35Qui enim fecerit voluntatem Dei, hic frater meus, et soror mea, et mater est.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.