Марка 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.
1И рече им: Заиста вам кажем: имају неки међу овима што стоје овде који неће окусити смрт док не виде царство Божје да дође у сили.
2А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.
2И после шест дана узе Исус Петра и Јакова и Јована и изведе их на високу гору саме; и преобрази се пред њима.
3І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.
3И хаљине Његове постадоше сјајне и врло беле као снег, као што не може белиља убелити на земљи.
4І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.
4И указа им се Илија с Мојсијем где се разговараху с Исусом.
5І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.
5И Петар одговарајући рече Исусу: Рави! Добро нам је овде бити; и да начинимо три сенице: Теби једну и Мојсију једну и Илији једну.
6Не знав бо, що казати: були бо полякані.
6Јер не знаше шта говори; јер беху врло уплашени.
7І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.
7И постаде облак те их заклони; и дође глас из облака говорећи: Ово је Син мој љубазни; Њега послушајте.
8І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.
8И уједанпут погледавши, никога не видеше осим Исуса самог са собом.
9Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.
9А кад силажаху с горе запрети им да ником не казују шта су видели, док Син човечји не устане из мртвих.
10І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.
10И реч задржаше у себи питајући један другог: Шта то значи устати из мртвих?
11І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?
11И питаху Га говорећи: Како говоре књижевници да Илија треба најпре да дође?
12Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.
12А Он одговарајући рече им: Илија ће доћи најпре, и уредити све; али и Син човечји треба да много пострада и да се понизи, као што је писано.
13Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.
13Али вам кажем да је и Илија дошао и учинише с њим шта хтедоше као што је писано за њега.
14І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.
14И дошавши к ученицима својим виде народ многи око њих и књижевнике где се препиру с њима.
15І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.
15И одмах видевши Га сав народ уплаши се и притрчавши поздрављаху Га.
16І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
16И упита књижевнике: Шта се препирете с њима?
17І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
17И одговарајући један од народа рече: Учитељу! Доведох к Теби сина свог у коме је дух неми.
18І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
18И сваки пут кад га ухвати ломи га, и пену баца и шкргуће зубима; и суши се. И рекох ученицима Твојим да га истерају; и не могоше.
19Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.
19А Он одговарајући му рече: О роде неверни! Докле ћу с вама бити? Докле ћу вас трпети? Доведите га к мени.
20І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
20И доведоше га к Њему; и кад Га виде одмах га дух стаде ломити; и паднувши на земљу ваљаше се бацајући пену.
21І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
21И упита оца његовог: Колико има времена како му се то догодило? А он рече: Из детињства.
22І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
22И много пута баца га у ватру и у воду да га погуби; него ако шта можеш помози нам, смилуј се на нас.
23Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
23А Исус рече му: Ако можеш веровати: све је могуће ономе који верује.
24І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.
24И одмах повикавши отац детињи са сузама говораше: Верујем, Господе! Помози мом неверју.
25Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.
25А Исус видећи да се стиче народ, запрети духу нечистом говорећи му: Душе неми и глуви! Ја ти заповедам, изађи из њега и више не улази у њега.
26І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.
26И повикавши и изломивши га врло изађе; и учини се као мртав тако да многи говораху: Умре.
27Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.
27А Исус узевши га за руку подиже га: и уста.
28І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.
28И кад уђе у кућу, питаху Га ученици Његови насамо: Зашто га ми нисмо могли истерати?
29І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.
29И рече им: Овај се род ничим не може истерати до молитвом и постом.
30І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.
30И изашавши оданде иђаху кроз Галилеју; и не хтеше да ко дозна.
31Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.
31Јер учаше ученике своје, и говораше им да ће се Син човечји предати у руке људске, и убиће Га, и пошто Га убију устаће трећи дан.
32Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.
32А они не разумеваху реч, и не смеху да Га запитају.
33І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?
33И дође у Капернаум, и кад беше у кући запита их: Шта се препирасте путем међу собом?
34Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.
34А они ћутаху; јер се путем препираше међу собом ко је највећи.
35І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.
35И седавши дозва дванаесторицу и рече им: Који хоће да буде први нека буде од свих најзадњи и свима слуга.
36І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:
36И узевши дете метну га међу њих и загрливши га рече им:
37Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.
37Ко једно овакво дете прими у име моје, мене прима; а ко мене прими, не прима мене него Оног који је мене послао.
38Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.
38Одговори Му Јован говорећи: Учитељу! Видесмо једног где именом Твојим изгони ђаволе који не иде за нама: и забранисмо му, јер не иде за нама.
39Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.
39А Исус рече: Не браните му; јер нема никога који би именом мојим чудо чинио да може брзо зло говорити за мном.
40Хто бо не проти вас, той за вас.
40Јер ко није против вас с вама је.
41Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.
41Јер ко вас напоји чашом воде у име моје, зато што сте Христови, заиста вам кажем: неће му пропасти плата.
42Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.
42А који саблазни једног од ових малих који верују мене, боље би му било да обеси камен воденични о врат свој и да се баци у море.
43І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,
43И ако те рука твоја саблажњава, одсеци је: боље ти је без руке у живот ући, неголи с обе руке ући у пакао, у огањ вечни,
44де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
44где црв њихов не умире, и огањ се не гаси.
45І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,
45И ако те нога твоја саблажњава, одсеци је: боље ти је ући у живот хром, неголи с две ноге да те баце у пакао, у огањ вечни,
46де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.
46где црв њихов не умире, и огањ се не гаси.
47І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,
47Ако те и око твоје саблажњава, ископај га: боље ти је с једним оком ући у царство Божје, неголи с два ока да те баце у пакао огњени,
48де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
48где црв њихов не умире, и огањ се не гаси.
49Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.
49Јер ће се сваки огњем посолити, и свака ће се жртва сољу посолити.
50Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.
50Добра је со; али ако со буде неслана, чим ће се осолити? Имајте со у себи, и мир имајте међу собом.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.