Йоана 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
1Заиста, заиста вам кажем: ко не улази на врата у тор овчији него прелази на другом месту он је лупеж и хајдук;
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
2а који улази на врата јесте пастир овцама.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
3Њему вратар отвара, и овце глас његов слушају, и своје овце зове по имену, и изгони их;
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
4и кад своје овце истера, иде пред њима, и овце иду за њим, јер познају глас његов.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
5А за туђином неће да иду, него беже од њега, јер не познају глас туђи.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
6Ову причу каза им Исус, али они не разумеше шта то беше што им каза.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
7Тада им рече Исус опет: Заиста, заиста вам кажем: ја сам врата к овцама.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
8Сви колико их год дође пре мене лупежи су и хајдуци; али их овце не послушаше.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
9Ја сам врата; ко уђе кроза ме спашће се, и ући ће и изићи ће, и пашу ће наћи.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
10Лупеж не долази низашта друго него да украде и убије и погуби; ја дођох да имају живот и изобиље.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
11Ја сам пастир добри; пастир добри душу своју полаже за овце.
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
12А најамник, који није пастир, коме нису овце своје, види вука где иде, и оставља овце, и бежи: и вук зграби овце и распуди их;
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
13а најамник бежи, јер је најамник и не мари за овце.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
14Ја сам пастир добри и знам своје, и моје мене знају.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
15Као што мене зна Отац и ја знам Оца; и душу своју полажем за овце.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
16И друге овце имам које нису из овог тора, и оне ми ваља довести; и чуће глас мој, и биће једно стадо и један пастир.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
17Зато ме Отац љуби, јер ја душу своју полажем да је опет узмем.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
18Нико је не отима од мене, него је ја сам од себе полажем. Власт имам положити је и власт имам узети је опет. Ову сам заповест примио од Оца свог.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
19Тада опет поста распра међу Јеврејима за ове речи.
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
20Многи од њих говораху: У њему је ђаво, и полудео је; шта га слушате?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
21Други говораху: Ове речи нису лудога; зар може ђаво слепима очи отварати?
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
22А беше тада празник обновљења у Јерусалиму, и беше зима.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
23И ходаше Исус у цркви по трему Соломуновом.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
24А Јевреји Га опколише, и говораху Му: Докле ћеш мучити душе наше? Ако си ти Христос, кажи нам слободно.
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
25Исус им одговори: Ја вам казах, па не верујете. Дела која творим ја у име Оца свог она сведоче за ме.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
26Али ви не верујете; јер нисте од мојих оваца, као што вам казах.
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
27Овце моје слушају глас мој, и ја познајем њих, и за мном иду.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
28И ја ћу им дати живот вечни, и никад неће изгинути, и нико их неће отети из руке моје.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
29Отац мој који ми их даде већи је од свих; и нико их не може отети из руке Оца мог.
30Я і Отець одно.
30Ја и Отац једно смо.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
31А Јевреји опет узеше камење да Га убију.
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
32Исус им одговори: Многа вам добра дела јавих од Оца свог; за које од оних дела бацате камење на ме?
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
33Одговорише Му Јевреји говорећи: За добро дело не бацамо камење на те, него за хулу на Бога, што ти, човек будући, градиш се Бог.
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
34Исус им одговори: Не стоји ли написано у закону вашем: Ја рекох: богови сте?
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
35Ако оне назва боговима којима реч Божија би, и писмо се не може покварити;
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
36како ви говорите Ономе ког Отац посвети и посла на свет: Хулу на Бога говориш, што рекох: Ја сам Син Божји?
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
37Ако не творим дела Оца свог не верујте ми.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
38Ако ли творим, ако мени и не верујете, делима мојим верујте, да познате и верујете да је Отац у мени и ја у Њему.
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
39Тада опет гледаху да Га ухвате; али им се измаче из руку.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
40И отиде опет преко Јордана на оно место где Јован пре крштаваше; и оста онде.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
41И многи дођоше к Њему и говораху: Јован не учини ни једног чуда, али све што каза Јован за Овог истина беше.
42І увірували там многі в Него.
42И многи вероваше Га онде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.