Йоана 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
1Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ чине ну интрэ пе ушэ ын стаулул оилор, чи саре пе алтэ парте, есте ун хоц ши ун тылхар.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
2Дар чине интрэ пе ушэ есте пэсторул оилор.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
3Портарул ый дескиде ши оиле ауд гласул луй; ел ышь кямэ оиле пе нуме ши ле скоате дин стаул.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
4Дупэ че шь-а скос тоате оиле, мерӂе ынаинтя лор; ши оиле мерг дупэ ел, пентру кэ ый куноск гласул.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
5Ну мерг делок дупэ ун стрэин, чи фуг де ел, пентру кэ ну куноск гласул стрэинилор.”
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
6Исус ле-а спус ачастэ пилдэ, дар ей н-ау ынцелес деспре че ле ворбя.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
7Исус ле-а май зис: „Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ Еу сунт Уша оилор.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
8Тоць чей че ау венит ынаинте де Мине сунт хоць ши тылхарь, дар оиле н-ау аскултат де ей.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
9Еусунт Уша. Дакэ интрэ чинева прин Мине, ва фи мынтуит; ва интра ши ва еши ши ва гэси пэшуне.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
10Хоцул ну вине декыт сэ фуре, сэ ынжунгие ши сэ прэпэдяскэ. Еу ам венит ка оиле сэ айбэ вяцэ, ши с-о айбэ дин белшуг.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
11Еусунт Пэсторул чел бун. Пэсторул чел бун ышь дэ вяца пентру ой.
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
12Дар чел плэтит, каре ну есте пэстор ши але кэруй ой ну сунт але луй, кынд веде лупул венинд, ласэоиле ши фуӂе, ши лупул ле рэпеште ши ле ымпрэштие.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
13Чел плэтит фуӂе, пентру кэ есте плэтит ши ну-й пасэ де ой.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
14Еу сунт Пэсторул чел бун. Еу Ымь куноск оилеМеле, ши еле Мэ куноск пе Мине,
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
15аша кумМэ куноаште пе Мине Татэл ши кум куноск Еу пе Татэл, шиЕу Ымь дау вяца пентру оиле Меле.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
16Май ам ши алтеой, каре ну сунт дин стаулул ачеста; ши пе ачеля требуе сэ ле адук. Еле вор аскулта де гласул Меу, шива фи о турмэ ши ун Пэстор.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
17Татэл Мэ юбеште, пентру кэЫмь дау вяца ка ярэшь с-о яу.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
18Нимень ну Мь-о я ку сила, чи о дау Еу де ла Мине. Ампутере с-о дау ши ам путере с-о яу ярэшь; ачастаесте порунка пе каре ам примит-о де ла Татэл Меу.”
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
19Дин причина ачестор кувинте, ярэшь с-а фэкут дезбинаре ынтре иудей.
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
20Мулць динтре ей зичяу: „Аре драк, есте небун. Де че-Л аскултаць?”
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
21Алций зичяу: „Кувинтеле ачестя ну сунт кувинте де ындрэчит. Поате ун драк сэ дескидэ окий орбилор?”
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
22Ын Иерусалим се прэзнуя атунч празникул Ынноирий Темплулуй. Ера ярна.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
23Ши Исус Се плимба прин Темплу, пе суб придворул луй Соломон.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
24Иудеий Л-ау ынконжурат ши Й-ау зис: „Пынэ кынд не тот ций суфлетеле ын ынкордаре? Дакэ ешть Христосул, спуне-не-о деслушит.”
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
25„В-ам спус” , ле-а рэспунс Исус, „ши ну кредець. Лукрэрилепе каре ле фак Еу ын Нумеле Татэлуй Меу, еле мэртурисеск деспре Мине.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
26Дарвой ну кредець, пентру кэ, дупэ кум в-ам спус, ну сунтець дин оиле Меле.
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
27ОилеМеле аскултэ гласул Меу; Еу ле куноск ши еле вин дупэ Мине.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
28Еу ле дау вяца вешникэ, ын вяк нувор пери ши нимень ну ле ва смулӂе дин мына Мя.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
29ТатэлМеу, кареМи ле-а дат, есте май маре декыт тоць ши нимень ну ле поате смулӂе дин мына Татэлуй Меу.
30Я і Отець одно.
30Еуши Татэл уна сунтем.”
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
31Атунч, иудеий ярэшь ау луат петре ка сэ-Л учидэ.
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
32Исус ле-а зис: „В-ам арэтат мулте лукрэрь буне, каре вин де ла Татэл Меу: пентру каре дин ачесте лукрэрь арункаць ку петре ын Мине?”
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
33Иудеий Й-ау рэспунс: „Ну пентру о лукраре бунэ арункэм ной ку петре ын Тине, чи пентру о хулэ ши пентру кэ Ту, каре ешть ун ом, Те фачь Думнезеу.”
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
34Исус ле-а рэспунс: „Нуесте скрис ын Леӂя воастрэ: ‘Еу ам зис: «Сунтець думнезей»’?
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
35Дакэ Леӂя а нумит «думнезей» пеачея кэрора ле-а ворбит Кувынтул луй Думнезеу, ши Скриптура ну поате фи десфиинцатэ,
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
36кум зичець вой кэ хулеск Еу, пе кареТатэл М-а сфинцит ши М-а тримисын луме? Ши ачаста, пентру кэам зис: ‘Сунт Фиуллуй Думнезеу!’
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
37Дакэну фак лукрэриле Татэлуй Меу, сэ ну Мэ кредець.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
38Дар, дакэ ле фак, кяр дакэ ну Мэ кредецьпе Мине, кредець мэкар лукрэриле ачестя, ка сэ ажунӂець сэ куноаштець ши сэ штиць кэТатэл есте ын Мине ши Еу сунт ын Татэл.”
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
39Ла аузул ачестор ворбе, кэутау ярэшь сэ-Л приндэ, дар Ел а скэпат дин мыниле лор.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
40Исус С-а дус ярэшь динколо де Йордан, ын локул унде ботезасе Иоан ла ынчепут. Ши а рэмас аколо.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
41Мулць веняу ла Ел ши зичяу: „Иоан н-а фэкут ничун семн, дар тот че а спус Иоан деспре Омул ачеста ера адевэрат.”
42І увірували там многі в Него.
42Ши мулць ау крезут ын Ел ын локул ачела.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.