Йоана 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kralice Bible (1613)
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
1Amen, amen pravím vám: Kdož nevchází dveřmi do ovčince ovcí, ale vchází jinudy, ten zloděj jest a lotr.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
2Ale kdož vchází dveřmi, pastýř jest ovcí.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
3Tomuť vrátný otvírá, a ovce hlas jeho slyší, a on svých vlastních ovec ze jména povolává, a vyvodí je.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
4A jakž ovce své vlastní ven vypustí, před nimi jde, a ovce jdou za ním; nebo znají hlas jeho.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
5Ale cizího nikoli následovati nebudou, ale utekou od něho; nebo neznají hlasů cizích.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
6To přísloví pověděl jim Ježíš, ale oni nevěděli, co by to bylo, což jim mluvil.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
7Tedy opět řekl jim Ježíš: Amen, amen pravím vám: Že já jsem dveře ovcí.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
8Všickni, kolikož jich koli přede mnou přišlo, zloději jsou a lotři, ale neslyšely jich ovce.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
9Já jsem dveře. Skrze mne všel-li by kdo, spasen bude, a vejde i vyjde, a pastvu nalezne.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
10Zloděj nepřichází, jediné aby kradl a mordoval a hubil; já jsem přišel, aby život měly, a hojně aby měly.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
11Já jsem ten pastýř dobrý. Dobrý pastýř duši svou pokládá za ovce.
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
12Ale nájemník a ten, kterýž není pastýř, jehož nejsou ovce vlastní, vida vlka, an jde, i opouští ovce i utíká, a vlk lapá a rozhání ovce.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
13Nájemník pak utíká; nebo nájemník jest, a nemá péče o ovce.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
14Já jsem ten dobrý pastýř, a známť ovce své, a znajíť mne mé.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
15Jakož mne zná Otec, tak i já znám Otce, a duši svou pokládám za ovce.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
16A mámť i jiné ovce, kteréž nejsou z tohoto ovčince. I tyť musím přivésti, a hlas můj slyšeti budou. A budeť jeden ovčinec a jeden pastýř.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
17Protož mne Otec miluje, že já pokládám duši svou, abych ji zase vzal.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
18Nižádnýť jí nebéře ode mne, ale já pokládám ji sám od sebe. Mám moc položiti ji, a mám moc zase vzíti ji. To přikázání vzal jsem od Otce svého.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
19Tedy stala se opět různice mezi Židy pro ty řeči.
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
20A pravili mnozí z nich: Ïábelství má a blázní. Co ho posloucháte?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
21Jiní pravili: Tato slova nejsou ďábelství majícího. Zdaliž ďábelství může slepých oči otvírati?
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
22I bylo posvícení v Jeruzalémě, a zima byla.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
23I procházel se Ježíš v chrámě po síňci Šalomounově.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
24Tedy obstoupili jej Židé, a řekli jemu: Dokudž duši naši držíš? Jestliže jsi ty Kristus, pověz nám zjevně.
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
25Odpověděl jim Ježíš: Pověděl jsem vám, a nevěříte. Skutkové, kteréž já činím ve jménu Otce svého, tiť svědectví vydávají o mně.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
26Ale vy nevěříte, nebo nejste z ovcí mých, jakož jsem vám pověděl.
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
27Nebo ovce mé hlas můj slyší, a já je znám, a následujíť mne.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
28A jáť život věčný dávám jim, a nezahynouť na věky, aniž jich kdo vytrhne z ruky mé.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
29Otec můj, kterýž mi je dal, většíť jest nade všecky, a žádnýť jich nemůže vytrhnouti z ruky Otce mého.
30Я і Отець одно.
30Já a Otec jedno jsme.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
31Tedy zchápali opět kamení Židé, aby jej kamenovali.
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
32Odpověděl jim Ježíš: Mnohé dobré skutky ukázal jsem vám od Otce svého. Pro který z těch skutků kamenujete mne?
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
33Odpověděli jemu Židé, řkouce: Pro dobrý skutek tebe nekamenujeme, ale pro rouhání, totiž že ty, člověk jsa, děláš se Bohem.
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
34Odpověděl jim Ježíš: Však psáno jest v Zákoně vašem: Já jsem řekl: Bohové jste.
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
35Poněvadž ty nazval bohy, k nimžto řeč Boží stala se, a nemůžeť zrušeno býti Písmo,
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
36Kterakž tedy o mně, kteréhož posvětil Otec a poslal na svět, vy pravíte, že se rouhám, že jsem řekl: Syn Boží jsem?
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
37Nečiním-liť skutků Otce svého, nevěřte mi.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
38Pakliť činím, tedy byste pak mně nevěřili, aspoň skutkům věřte, abyste poznali a věřili, že Otec ve mně jest, a já v něm.
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
39Tedy opět hledali ho jíti, ale on vyšel z rukou jejich.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
40I odšel opět za Jordán na to místo, kdež nejprv Jan křtil, a pozůstal tam.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
41I přišli k němu mnozí, a pravili: Jan zajisté žádného divu neučinil, ale všecko, cožkoli mluvil Jan o tomto, pravé bylo.
42І увірували там многі в Него.
42A mnozí tam uvěřili v něho.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.