Йоана 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
1“Most certainly, I tell you, one who doesn’t enter by the door into the sheep fold, but climbs up some other way, is a thief and a robber.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
2But one who enters in by the door is the shepherd of the sheep.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
3The gatekeeper opens the gate for him, and the sheep listen to his voice. He calls his own sheep by name and leads them out.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
4Whenever he brings out his own sheep, he goes before them; and the sheep follow him, for they know his voice.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
5They will by no means follow a stranger, but will flee from him; for they don’t know the voice of strangers.”
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
6Jesus spoke this parable to them, but they didn’t understand what he was telling them.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
7Jesus therefore said to them again, “Most certainly, I tell you, I am the sheep’s door.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
8All who came before me are thieves and robbers, but the sheep didn’t listen to them.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
9I am the door. If anyone enters in by me, he will be saved, and will go in and go out and will find pasture.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
10The thief only comes to steal, kill, and destroy. I came that they may have life, and may have it abundantly.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
11“I am the good shepherd. The good shepherd lays down his life for the sheep.
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
12He who is a hired hand, and not a shepherd, who doesn’t own the sheep, sees the wolf coming, leaves the sheep, and flees. The wolf snatches the sheep and scatters them.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
13The hired hand flees because he is a hired hand and doesn’t care for the sheep.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
14I am the good shepherd. I know my own, and I’m known by my own;
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
15even as the Father knows me, and I know the Father. I lay down my life for the sheep.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
16I have other sheep which are not of this fold. I must bring them also, and they will hear my voice. They will become one flock with one shepherd.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
17Therefore the Father loves me, because I lay down my life, that I may take it again.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
18No one takes it away from me, but I lay it down by myself. I have power to lay it down, and I have power to take it again. I received this commandment from my Father.”
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
19Therefore a division arose again among the Jews because of these words.
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
20Many of them said, “He has a demon and is insane! Why do you listen to him?”
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
21Others said, “These are not the sayings of one possessed by a demon. It isn’t possible for a demon to open the eyes of the blind, is it?”
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
22It was the Feast of the Dedication at Jerusalem.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
23It was winter, and Jesus was walking in the temple, in Solomon’s porch.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
24The Jews therefore came around him and said to him, “How long will you hold us in suspense? If you are the Christ, tell us plainly.”
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
25Jesus answered them, “I told you, and you don’t believe. The works that I do in my Father’s name, these testify about me.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
26But you don’t believe, because you are not of my sheep, as I told you.
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
27My sheep hear my voice, and I know them, and they follow me.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
28I give eternal life to them. They will never perish, and no one will snatch them out of my hand.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
29My Father who has given them to me is greater than all. No one is able to snatch them out of my Father’s hand.
30Я і Отець одно.
30I and the Father are one.”
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
31Therefore the Jews took up stones again to stone him.
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
32Jesus answered them, “I have shown you many good works from my Father. For which of those works do you stone me?”
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
33The Jews answered him, “We don’t stone you for a good work, but for blasphemy, because you, being a man, make yourself God.”
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
34Jesus answered them, “Isn’t it written in your law, ‘I said, you are gods’?
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
35If he called them gods, to whom the word of God came (and the Scripture can’t be broken),
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
36do you say of him whom the Father sanctified and sent into the world, ‘You blaspheme,’ because I said, ‘I am the Son of God’?
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
37If I don’t do the works of my Father, don’t believe me.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
38But if I do them, though you don’t believe me, believe the works, that you may know and believe that the Father is in me, and I in the Father.”
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
39They sought again to seize him, and he went out of their hand.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
40He went away again beyond the Jordan into the place where John was baptizing at first, and he stayed there.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
41Many came to him. They said, “John indeed did no sign, but everything that John said about this man is true.”
42І увірували там многі в Него.
42Many believed in him there.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.