Йоана 12
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
1Then, six days before the Passover, Jesus came to Bethany, where Lazarus was, who had been dead, whom he raised from the dead.
2Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
2So they made him a supper there. Martha served, but Lazarus was one of those who sat at the table with him.
3Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
3Therefore Mary took a pound of ointment of pure nard, very precious, and anointed Jesus’ feet and wiped his feet with her hair. The house was filled with the fragrance of the ointment.
4Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
4Then Judas Iscariot, Simon’s son, one of his disciples, who would betray him, said,
5Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
5“Why wasn’t this ointment sold for three hundred denarii and given to the poor?”
6Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
6Now he said this, not because he cared for the poor, but because he was a thief, and having the money box, used to steal what was put into it.
7Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
7But Jesus said, “Leave her alone. She has kept this for the day of my burial.
8Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
8For you always have the poor with you, but you don’t always have me.”
9Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
9A large crowd therefore of the Jews learned that he was there; and they came, not for Jesus’ sake only, but that they might see Lazarus also, whom he had raised from the dead.
10Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
10But the chief priests conspired to put Lazarus to death also,
11бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
11because on account of him many of the Jews went away and believed in Jesus.
12Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
12On the next day a great multitude had come to the feast. When they heard that Jesus was coming to Jerusalem,
13побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
13they took the branches of the palm trees and went out to meet him, and cried out, “Hosanna! Blessed is he who comes in the name of the Lord, the King of Israel!”
14Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
14Jesus, having found a young donkey, sat on it. As it is written,
15Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
15“Don’t be afraid, daughter of Zion. Behold, your King comes, sitting on a donkey’s colt.”
16Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
16His disciples didn’t understand these things at first, but when Jesus was glorified, then they remembered that these things were written about him, and that they had done these things to him.
17Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
17The multitude therefore that was with him when he called Lazarus out of the tomb and raised him from the dead was testifying about it.
18Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
18For this cause also the multitude went and met him, because they heard that he had done this sign.
19Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
19The Pharisees therefore said among themselves, “See how you accomplish nothing. Behold, the world has gone after him.”
20Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
20Now there were certain Greeks among those who went up to worship at the feast.
21Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
21Therefore, these came to Philip, who was from Bethsaida of Galilee, and asked him, saying, “Sir, we want to see Jesus.”
22Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
22Philip came and told Andrew, and in turn, Andrew came with Philip, and they told Jesus.
23Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
23Jesus answered them, “The time has come for the Son of Man to be glorified.
24Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
24Most certainly I tell you, unless a grain of wheat falls into the earth and dies, it remains by itself alone. But if it dies, it bears much fruit.
25Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
25He who loves his life will lose it. He who hates his life in this world will keep it to eternal life.
26Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
26If anyone serves me, let him follow me. Where I am, there my servant will also be. If anyone serves me, the Father will honor him.
27Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
27“Now my soul is troubled. What shall I say? ‘Father, save me from this time’? But I came to this time for this cause.
28Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
28Father, glorify your name!” Then a voice came out of the sky, saying, “I have both glorified it and will glorify it again.”
29Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
29Therefore the multitude who stood by and heard it said that it had thundered. Others said, “An angel has spoken to him.”
30Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
30Jesus answered, “This voice hasn’t come for my sake, but for your sakes.
31Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
31Now is the judgment of this world. Now the prince of this world will be cast out.
32І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
32And I, if I am lifted up from the earth, will draw all people to myself.”
33Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
33But he said this, signifying by what kind of death he should die.
34Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?
34The multitude answered him, “We have heard out of the law that the Christ remains forever. How do you say, ‘The Son of Man must be lifted up’ ? Who is this Son of Man?”
35Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
35Jesus therefore said to them, “Yet a little while the light is with you. Walk while you have the light, that darkness doesn’t overtake you. He who walks in the darkness doesn’t know where he is going.
36Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
36While you have the light, believe in the light, that you may become children of light.” Jesus said these things, and he departed and hid himself from them.
37Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
37But though he had done so many signs before them, yet they didn’t believe in him,
38щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
38that the word of Isaiah the prophet might be fulfilled, which he spoke: “Lord, who has believed our report? To whom has the arm of the Lord been revealed?”
39Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
39For this cause they couldn’t believe, for Isaiah said again:
40Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
40“He has blinded their eyes and he hardened their heart, lest they should see with their eyes, and perceive with their heart, and would turn, and I would heal them.”
41Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
41Isaiah said these things when he saw his glory, and spoke of him.
42Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
42Nevertheless, even many of the rulers believed in him, but because of the Pharisees they didn’t confess it, so that they wouldn’t be put out of the synagogue,
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
43for they loved men’s praise more than God’s praise.
44Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
44Jesus cried out and said, “Whoever believes in me, believes not in me, but in him who sent me.
45І хто видить мене, видить Пославшого мене.
45He who sees me sees him who sent me.
46Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
46I have come as a light into the world, that whoever believes in me may not remain in the darkness.
47І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
47If anyone listens to my sayings and doesn’t believe, I don’t judge him. For I came not to judge the world, but to save the world.
48Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
48He who rejects me, and doesn’t receive my sayings, has one who judges him. The word that I spoke will judge him in the last day.
49Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
49For I spoke not from myself, but the Father who sent me gave me a commandment, what I should say and what I should speak.
50І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
50I know that his commandment is eternal life. The things therefore which I speak, even as the Father has said to me, so I speak.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.