Йоана 12
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
1Jesus therefore, six days before the pasch, came to Bethania, where Lazarus had been dead, whom Jesus raised to life.
2Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
2And they made him a supper there: and Martha served: but Lazarus was one of them that were at table with him.
3Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
3Mary therefore took a pound of ointment of right spikenard, of great price, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair; and the house was filled with the odour of the ointment.
4Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
4Then one of his disciples, Judas Iscariot, he that was about to betray him, said:
5Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
5Why was not this ointment sold for three hundred pence, and given to the poor?
6Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
6Now he said this, not because he cared for the poor; but because he was a thief, and having the purse, carried the things that were put therein.
7Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
7Jesus therefore said: Let her alone, that she may keep it against the day of my burial.
8Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
8For the poor you have always with you; but me you have not always.
9Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
9A great multitude therefore of the Jews knew that he was there; and they came, not for Jesus’ sake only, but that they might see Lazarus, whom he had raised from the dead.
10Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
10But the chief priests thought to kill Lazarus also:
11бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
11Because many of the Jews, by reason of him, went away, and believed in Jesus.
12Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
12And on the next day, a great multitude that was to come to the festival day, when they had heard that Jesus was coming to Jerusalem,
13побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
13Took branches of palm trees, and went forth to meet him, and cried: Hosanna, blessed is he that cometh in the name of the Lord, the king of Israel.
14Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
14And Jesus found a young ass, and sat upon it, as it is written:
15Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
15Fear not, daughter of Sion: behold, thy king cometh, sitting on an ass’s colt.
16Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
16These things his disciples did not know at the first; but when Jesus was glorified, then they remembered that these things were written of him, and that they had done these things to him.
17Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
17The multitude therefore gave testimony, which was with him, when he called Lazarus out of the grave, and raised him from the dead.
18Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
18For which reason also the people came to meet him, because they heard that he had done this miracle.
19Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
19The Pharisees therefore said among themselves: Do you see that we prevail nothing? behold, the whole world is gone after him.
20Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
20Now there were certain Gentiles among them, who came up to adore on the festival day.
21Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
21These therefore came to Philip, who was of Bethsaida of Galilee, and desired him, saying: Sir, we would see Jesus.
22Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
22Philip cometh, and telleth Andrew. Again Andrew and Philip told Jesus.
23Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
23But Jesus answered them, saying: The hour is come, that the Son of man should be glorified.
24Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
24Amen, amen I say to you, unless the grain of wheat falling into the ground die,
25Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
25Itself remaineth alone. But if it die, it bringeth forth much fruit. He that loveth his life shall lose it; and he that hateth his life in this world, keepeth it unto life eternal.
26Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
26If any man minister to me, let him follow me; and where I am, there also shall my minister be. If any man minister to me, him will my Father honour.
27Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
27Now is my soul troubled. And what shall I say? Father, save me from this hour. But for this cause I came unto this hour.
28Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
28Father, glorify thy name. A voice therefore came from heaven: I have both glorified it, and will glorify it again.
29Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
29The multitude therefore that stood and heard, said that it thundered. Others said: An angel spoke to him.
30Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
30Jesus answered, and said: This voice came not because of me, but for your sakes.
31Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
31Now is the judgment of the world: now shall the prince of this world be cast out.
32І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
32And I, if I be lifted up from the earth, will draw all things to myself.
33Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
33(Now this he said, signifying what death he should die.)
34Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?
34The multitude answered him: We have heard out of the law, that Christ abideth for ever; and how sayest thou: The Son of man must be lifted up? Who is this Son of man?
35Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
35Jesus therefore said to them: Yet a little while, the light is among you. Walk whilst you have the light, that the darkness overtake you not. And he that walketh in darkness, knoweth not whither he goeth.
36Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
36Whilst you have the light, believe in the light, that you may be the children of light. These things Jesus spoke; and he went away, and hid himself from them.
37Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
37And whereas he had done so many miracles before them, they believed not in him:
38щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
38That the saying of Isaias the prophet might be fulfilled, which he said: Lord, who hath believed our hearing? and to whom hath the arm of the Lord been revealed?
39Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
39Therefore they could not believe, because Isaias said again:
40Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
40He hath blinded their eyes, and hardened their heart, that they should not see with their eyes, nor understand with their heart, and be converted, and I should heal them.
41Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
41These things said Isaias, when he saw his glory, and spoke of him.
42Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
42However, many of the chief men also believed in him; but because of the Pharisees they did not confess him, that they might not be cast out of the synagogue.
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
43For they loved the glory of men more than the glory of God.
44Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
44But Jesus cried, and said: He that believeth in me, doth not believe in me, but in him that sent me.
45І хто видить мене, видить Пославшого мене.
45And he that seeth me, seeth him that sent me.
46Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
46I am come a light into the world; that whosoever believeth in me, may not remain in darkness.
47І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
47And if any man hear my words, and keep them not, I do not judge him: for I came not to judge the world, but to save the world.
48Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
48He that despiseth me, and receiveth not my words, hath one that judgeth him; the word that I have spoken, the same shall judge him in the last day.
49Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
49For I have not spoken of myself; but the Father who sent me, he gave me commandment what I should say, and what I should speak.
50І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
50And I know that his commandment is life everlasting. The things therefore that I speak, even as the Father said unto me, so do I speak.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.