Йоана 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
1Now there was a certain man sick, named Lazarus, of Bethania, of the town of Mary and Martha her sister.
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
2(And Mary was she that anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair: whose brother Lazarus was sick.)
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
3His sisters therefore sent to him, saying: Lord, behold, he whom thou lovest is sick.
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
4And Jesus hearing it, said to them: This sickness is not unto death, but for the glory of God: that the Son of God may be glorified by it.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
5Now Jesus loved Martha, and her sister Mary, and Lazarus.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
6When he had heard therefore that he was sick, he still remained in the same place two days.
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
7Then after that, he said to his disciples: Let us go into Judea again.
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
8The disciples say to him: Rabbi, the Jews but now sought to stone thee: and goest thou thither again?
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
9Jesus answered: Are there not twelve hours of the day? If a man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world:
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
10But if he walk in the night, he stumbleth, because the light is not in him.
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
11These things he said; and after that he said to them: Lazarus our friend sleepeth; but I go that I may awake him out of sleep.
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
12His disciples therefore said: Lord, if he sleep, he shall do well.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
13But Jesus spoke of his death; and they thought that he spoke of the repose of sleep.
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
14Then therefore Jesus said to them plainly: Lazarus is dead.
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
15And I am glad, for your sakes, that I was not there, that you may believe: but let us go to him.
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
16Thomas therefore, who is called Didymus, said to his fellow disciples: Let us also go, that we may die with him.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
17Jesus therefore came, and found that he had been four days already in the grave.
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
18(Now Bethania was near Jerusalem, about fifteen furlongs off.)
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
19And many of the Jews were come to Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
20Martha therefore, as soon as she heard that Jesus had come, went to meet him: but Mary sat at home.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
21Martha therefore said to Jesus: Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
22But now also I know that whatsoever thou wilt ask of God, God will give it thee.
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
23Jesus saith to her: Thy brother shall rise again.
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
24Martha saith to him: I know that he shall rise again, in the resurrection at the last day.
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
25Jesus said to her: I am the resurrection and the life: he that believeth in me, although he be dead, shall live:
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
26And every one that liveth, and believeth in me, shall not die for ever. Believest thou this?
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
27She saith to him: Yea, Lord, I have believed that thou art Christ the Son of the living God, who art come into this world.
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
28And when she had said these things, she went, and called her sister Mary secretly, saying: The master is come, and calleth for thee.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
29She, as soon as she heard this, riseth quickly, and cometh to him.
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
30For Jesus was not yet come into the town: but he was still in that place where Martha had met him.
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
31The Jews therefore, who were with her in the house, and comforted her, when they saw Mary that she rose up speedily and went out, followed her, saying: She goeth to the grave to weep there.
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
32When Mary therefore was come where Jesus was, seeing him, she fell down at his feet, and saith to him: Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
33Jesus, therefore, when he saw her weeping, and the Jews that were come with her, weeping, groaned in the spirit, and troubled himself,
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
34And said: Where have you laid him? They say to him: Lord, come and see.
35І заплакав Ісус.
35And Jesus wept.
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
36The Jews therefore said: Behold how he loved him.
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
37But some of them said: Could not he that opened the eyes of the man born blind, have caused that this man should not die?
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
38Jesus therefore again groaning in himself, cometh to the sepulchre. Now it was a cave; and a stone was laid over it.
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
39Jesus saith: Take away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith to him: Lord, by this time he stinketh, for he is now of four days.
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
40Jesus saith to her: Did not I say to thee, that if thou believe, thou shalt see the glory of God?
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
41They took therefore the stone away. And Jesus lifting up his eyes said: Father, I give thee thanks that thou hast heard me.
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
42And I knew that thou hearest me always; but because of the people who stand about have I said it, that they may believe that thou hast sent me.
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
43When he had said these things, he cried with a loud voice: Lazarus, come forth.
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
44And presently he that had been dead came forth, bound feet and hands with winding bands; and his face was bound about with a napkin. Jesus said to them: Loose him, and let him go.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
45Many therefore of the Jews, who were come to Mary and Martha, and had seen the things that Jesus did, believed in him.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
46But some of them went to the Pharisees, and told them the things that Jesus had done.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
47The chief priests therefore, and the Pharisees, gathered a council, and said: What do we, for this man doth many miracles?
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
48If we let him alone so, all will believe in him; and the Romans will come, and take away our place and nation.
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
49But one of them, named Caiphas, being the high priest that year, said to them: You know nothing.
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
50Neither do you consider that it is expedient for you that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
51And this he spoke not of himself: but being the high priest of that year, he prophesied that Jesus should die for the nation.
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
52And not only for the nation, but to gather together in one the children of God, that were dispersed.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
53From that day therefore they devised to put him to death.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
54Wherefore Jesus walked no more openly among the Jews; but he went into a country near the desert, unto a city that is called Ephrem, and there he abode with his disciples.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
55And the pasch of the Jews was at hand; and many from the country went up to Jerusalem, before the pasch to purify themselves.
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
56They sought therefore for Jesus; and they discoursed one with another, standing in the temple: What think you that he is not come to the festival day?
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
57And the chief priests and Pharisees had given a commandment, that if any man knew where he was, he should tell, that they might apprehend him.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.