Йоана 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Reina-Valera 1909
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
1ESTABA entonces enfermo uno llamado Lázaro, de Bethania, la aldea de María y de Marta su hermana.
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
2(Y María, cuyo hermano Lázaro estaba enfermo, era la que ungió al Señor con ungüento, y limpió sus pies con sus cabellos.)
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
3Enviaron, pues, sus hermanas á él, diciendo: Señor, he aquí, el que amas está enfermo.
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
4Y oyéndolo Jesús, dijo: Esta enfermedad no es para muerte, mas por gloria de Dios, para que el Hijo de Dios sea glorificado por ella.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
5Y amaba Jesús á Marta, y á su hermana, y á Lázaro.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
6Como oyó pues que estaba enfermo, quedóse aún dos días en aquel lugar donde estaba.
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
7Luego, después de esto, dijo á los discípulos: Vamos á Judea otra vez.
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
8Dícenle los discípulos: Rabbí, ahora procuraban los Judíos apedrearte, ¿y otra vez vas allá?
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
9Respondió Jesús: ¿No tiene el día doce horas? El que anduviere de día, no tropieza, porque ve la luz de este mundo.
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
10Mas el que anduviere de noche, tropieza, porque no hay luz en él.
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
11Dicho esto, díceles después: Lázaro nuestro amigo duerme; mas voy á despertarle del sueño.
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
12Dijeron entonces sus discípulos: Señor, si duerme, salvo estará.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
13Mas esto decía Jesús de la muerte de él: y ellos pensaron que hablaba del reposar del sueño.
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
14Entonces, pues, Jesús les dijo claramente: Lázaro es muerto;
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
15Y huélgome por vosotros, que yo no haya estado allí, para que creáis: mas vamos á él.
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
16Dijo entonces Tomás, el que se dice el Dídimo, á sus condiscípulos: Vamos también nosotros, para que muramos con él.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
17Vino pues Jesús, y halló que había ya cuatro días que estaba en el sepulcro.
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
18Y Bethania estaba cerca de Jerusalem, como quince estadios;
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
19Y muchos de los Judíos habían venido á Marta y á María, á consolarlas de su hermano.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
20Entonces Marta, como oyó que Jesús venía, salió á encontrarle; mas María se estuvo en casa.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
21Y Marta dijo á Jesús: Señor, si hubieses estado aquí, mi hermano no fuera muerto;
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
22Mas también sé ahora, que todo lo que pidieres de Dios, te dará Dios.
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
23Dícele Jesús: Resucitará tu hermano.
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
24Marta le dice: Yo sé que resucitará en la resurrección en el día postrero.
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
25Dícele Jesús: Yo soy la resurrección y la vida: el que cree en mí, aunque esté muerto, vivirá.
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
26Y todo aquel que vive y cree en mí, no morirá eternamente. ¿Crees esto?
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
27Dícele: Sí, Señor; yo he creído que tú eres el Cristo, el Hijo de Dios, que has venido al mundo.
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
28Y esto dicho, fuése, y llamó en secreto á María su hermana, diciendo: El Maestro está aquí y te llama.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
29Ella, como lo oyó, levántase prestamente y viene á él.
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
30(Que aun no había llegado Jesús á la aldea, mas estaba en aquel lugar donde Marta le había encontrado.)
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
31Entonces los Judíos que estaban en casa con ella, y la consolaban, como vieron que María se había levantado prestamente, y había salido, siguiéronla, diciendo: Va al sepulcro á llorar allí.
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
32Mas María, como vino donde estaba Jesús, viéndole, derribóse á sus pies, diciéndole: Señor, si hubieras estado aquí, no fuera muerto mi hermano.
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
33Jesús entonces, como la vió llorando, y á los Judíos que habían venido juntamente con ella llorando, se conmovió en espíritu, y turbóse,
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
34Y dijo: ¿Dónde le pusisteis? Dícenle: Señor, ven, y ve.
35І заплакав Ісус.
35Y lloró Jesús.
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
36Dijeron entonces los Judíos: Mirad cómo le amaba.
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
37Y algunos de ellos dijeron: ¿No podía éste que abrió los ojos al ciego, hacer que éste no muriera?
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
38Y Jesús, conmoviéndose otra vez en sí mismo, vino al sepulcro. Era una cueva, la cual tenía una piedra encima.
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
39Dice Jesús: Quitad la piedra. Marta, la hermana del que se había muerto, le dice: Señor, hiede ya, que es de cuatro días.
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
40Jesús le dice: ¿No te he dicho que, si creyeres, verás la gloria de Dios?
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
41Entonces quitaron la piedra de donde el muerto había sido puesto. Y Jesús, alzando los ojos arriba, dijo: Padre, gracias te doy que me has oído.
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
42Que yo sabía que siempre me oyes; mas por causa de la compañía que está alrededor, lo dije, para que crean que tú me has enviado.
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
43Y habiendo dicho estas cosas, clamó á gran voz: Lázaro, ven fuera.
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
44Y el que había estado muerto, salió, atadas las manos y los pies con vendas; y su rostro estaba envuelto en un sudario. Díceles Jesús: Desatadle, y dejadle ir.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
45Entonces muchos de los Judíos que habían venido á María, y habían visto lo que había hecho Jesús, creyeron en él.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
46Mas algunos de ellos fueron á los Fariseos, y dijéronles lo que Jesús había hecho.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
47Entonces los pontífices y los Fariseos juntaron concilio, y decían: ¿Qué hacemos? porque este hombre hace muchas señales.
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
48Si le dejamos así, todos creerán en él: y vendrán los Romanos, y quitarán nuestro lugar y la nación.
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
49Y Caifás, uno de ellos, sumo pontífice de aquel año, les dijo: Vosotros no sabéis nada;
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
50Ni pensáis que nos conviene que un hombre muera por el pueblo, y no que toda la nación se pierda.
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
51Mas esto no lo dijo de sí mismo; sino que, como era el sumo pontífice de aquel año, profetizó que Jesús había de morir por la nación:
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
52Y no solamente por aquella nación, mas también para que juntase en uno los hijos de Dios que estaban derramados.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
53Así que, desde aquel día consultaban juntos de matarle.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
54Por tanto, Jesús ya no andaba manifiestamente entre los Judíos; mas fuése de allí á la tierra que está junto al desierto, á una ciudad que se llama Ephraim: y estábase allí con sus discípulos.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
55Y la Pascua de los Judíos estaba cerca: y muchos subieron de aquella tierra á Jerusalem antes de la Pascua, para purificarse;
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
56Y buscaban á Jesús, y hablaban los unos con los otros estando en el templo: ¿Qué os parece, que no vendrá á la fiesta?
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
57Y los pontífices y los Fariseos habían dado mandamiento, que si alguno supiese dónde estuviera, lo manifestase, para que le prendiesen.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.