Йоана 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
1OR v'era un certo Lazaro, di Betania, del castello di Maria, e di Marta, sua sorella, il quale era infermo.
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
2(Or Maria era quella che unse d'olio odorifero il Signore, ed asciugò i suoi piedi co' suoi capelli; della quale il fratello Lazaro era infermo.)
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
3Le sorelle adunque mandarono a dire a Gesù: Signore, ecco, colui che tu ami è infermo.
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
4E Gesù, udito ciò , disse: Questa infermità non è a morte, ma per la gloria di Dio, acciocchè il Figliuol di Dio sia glorificato per essa.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
5Or Gesù amava Marta, e la sua sorella, e Lazaro.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
6Come dunque egli ebbe inteso ch'egli era infermo, dimorò ancora nel luogo ove egli era due giorni.
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
7Poi appresso disse a' suoi discepoli: Andiam di nuovo in Giudea.
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
8I discepoli gli dissero: Maestro, i Giudei pur ora cercavan di lapidarti, e tu vai di nuovo là?
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
9Gesù rispose: Non vi son eglino dodici ore del giorno? se alcuno cammina di giorno, non s'intoppa, perciocchè vede la luce di questo mondo.
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
10Ma, se alcuno cammina di notte, s'intoppa, perciocchè egli non ha luce.
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
11Egli disse queste cose; e poi appresso disse loro: Lazaro, nostro amico, dorme; ma io vo per isvegliarlo.
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
12Laonde i suoi discepoli dissero: Signore, se egli dorme, sarà salvo.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
13Or Gesù avea detto della morte di esso; ma essi pensavano ch'egli avesse detto del dormir del sonno.
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
14Allora adunque Gesù disse loro apertamente: Lazaro è morto.
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
15E per voi, io mi rallegro che io non v'era, acciocchè crediate; ma andiamo a lui.
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
16Laonde Toma, detto Didimo, disse a' discepoli, suoi compagni: Andiamo ancor noi, acciocchè muoiamo con lui.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
17Gesù adunque, venuto, trovò che Lazaro era già da quattro giorni nel monumento.
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
18Or Betania era vicin di Gerusalemme intorno a quindici stadi.
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
19E molti dei Giudei eran venuti a Marta, e Maria, per consolarle del lor fratello.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
20Marta adunque, come udì che Gesù veniva, gli andò incontro, ma Maria sedeva in casa.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
21E Marta disse a Gesù: Signore, se tu fossi stato qui, il mio fratello non sarebbe morto.
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
22Ma pure, io so ancora al presente che tutto ciò che tu chiederai a Dio, egli te lo darà.
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
23Gesù le disse: Il tuo fratello risusciterà.
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
24Marta gli disse: Io so ch'egli risusciterà nella risurrezione, nell'ultimo giorno.
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
25Gesù le disse: Io son la risurrezione e la vita; chiunque crede in me, benchè sia morto, viverà.
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
26E chiunque vive, e crede in me, non morrà giammai in eterno. Credi tu questo?
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
27Ella gli disse: Sì, Signore; io credo che tu sei il Cristo, il Figliuol di Dio, che avea da venire al mondo.
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
28E, detto questo, se ne andò, e chiamò di nascosto Maria, sua sorella, dicendo: Il Maestro è qui, e ti chiama.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
29Essa, come ebbe ciò udito, si levò prestamente, e venne a lui.
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
30(Or Gesù non era ancor giunto nel castello; ma era nel luogo ove Marta l'avea incontrato.)
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
31Laonde i Giudei ch'eran con lei in casa, e la consolavano, veggendo che Maria s'era levata in fretta, ed era uscita fuori, la seguitarono, dicendo: Ella se ne va al monumento, per pianger quivi.
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
32Maria adunque, quando fu venuta là ove era Gesù, vedutolo, gli si gittò ai piedi, dicendogli: Signore, se tu fossi stato qui, il mio fratello non sarebbe morto.
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
33Gesù adunque, come vide che ella, e i Giudei ch'eran venuti con lei, piangevano, fremè nello spirito, e si conturbò.
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
34E disse: Ove l'avete voi posto? Essi gli dissero: Signore, vieni, e vedi.
35І заплакав Ісус.
35E Gesù lagrimò.
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
36Laonde i Giudei dicevano: Ecco, come l'amava!
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
37Ma alcuni di loro dissero: Non poteva costui, che aperse gli occhi al cieco, fare ancora che costui non morisse?
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
38Laonde Gesù, fremendo di nuovo in sè stesso, venne al monumento; or quello era una grotta, e v'era una pietra posta disopra.
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
39E Gesù disse: Togliete via la pietra. Ma Marta, la sorella del morto, disse: Signore, egli pute già; perciocchè egli è morto già da quattro giorni.
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
40Gesù le disse: Non t'ho io detto che, se tu credi, tu vedrai la gloria di Dio?
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
41Essi adunque tolsero via la pietra dal luogo ove il morto giaceva. E Gesù, levati in alto gli occhi, disse: Padre, io ti ringrazio che tu mi hai esaudito.
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
42Or ben sapeva io che tu sempre mi esaudisci; ma io ho detto ciò per la moltitudine qui presente, acciocchè credano che tu mi hai mandato.
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
43E detto questo, gridò con gran voce: Lazaro, vieni fuori.
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
44E il morto uscì, avendo le mani e i piedi fasciati, e la faccia involta in uno sciugatoio. Gesù disse loro: Scioglietelo, e lasciate lo andare.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
45Laonde molti de' Giudei che eran venuti a Maria, vedute tutte le cose che Gesù avea fatte, credettero in lui.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
46MA alcuni di loro andarono a' Farisei, e disser loro le cose che Gesù avea fatte.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
47E perciò i principali sacerdoti, e i Farisei, raunarono il concistoro, e dicevano: Che facciamo? quest'uomo fa molti miracoli.
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
48Se noi lo lasciamo così, tutti crederanno in lui, e i Romani verranno, e distruggeranno e il nostro luogo, e la nostra nazione.
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
49Ed un di loro, cioè Caiafa, ch'era sommo sacerdote di quell'anno, disse loro: Voi non avete alcun conoscimento;
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
50e non considerate ch'egli ci giova che un uomo muoia per lo popolo, e che tutta la nazione non perisca.
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
51Or egli non disse questo da sè stesso; ma, essendo sommo sacerdote di quell'anno, profetizzò che Gesù morrebbe per la nazione;
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
52e non solo per quella nazione, ma ancora per raccogliere in uno i figliuoli di Dio dispersi.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
53Da quel giorno adunque presero insieme consiglio d'ucciderlo.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
54Laonde Gesù non andava più apertamente attorno tra i Giudei; ma se ne andò di là nella contrada vicina del deserto, in una città detta Efraim, e quivi se ne stava co' suoi discepoli.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
55Or la pasqua de' Giudei era vicina; e molti di quella contrada salirono in Gerusalemme, innanzi la pasqua, per purificarsi.
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
56Cercavano adunque Gesù; ed essendo nel tempio, dicevano gli uni agli altri: Che vi par egli? non verrà egli alla festa?
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
57Or i principali sacerdoti, e i Farisei avean dato ordine che, se alcuno sapeva ove egli fosse, lo significasse, acciocchè lo pigliassero.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.