Йоана 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
1Now a certain man was sick, named Lazarus, of Bethany, the town of Mary and her sister Martha.
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
2(It was that Mary which anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.)
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
3Therefore his sisters sent unto him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
4When Jesus heard that , he said, This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God might be glorified thereby.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
5Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
6When he had heard therefore that he was sick, he abode two days still in the same place where he was.
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
7Then after that saith he to his disciples, Let us go into Judæa again.
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
8His disciples say unto him, Master, the Jews of late sought to stone thee; and goest thou thither again?
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
9Jesus answered, Are there not twelve hours in the day? If any man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world.
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
10But if a man walk in the night, he stumbleth, because there is no light in him.
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
11These things said he: and after that he saith unto them, Our friend Lazarus sleepeth; but I go, that I may awake him out of sleep.
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
12Then said his disciples, Lord, if he sleep, he shall do well.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
13Howbeit Jesus spake of his death: but they thought that he had spoken of taking of rest in sleep.
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
14Then said Jesus unto them plainly, Lazarus is dead.
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
15And I am glad for your sakes that I was not there, to the intent ye may believe; nevertheless let us go unto him.
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
16Then said Thomas, which is called Didymus, unto his fellowdisciples, Let us also go, that we may die with him.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
17Then when Jesus came, he found that he had lain in the grave four days already.
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
18Now Bethany was nigh unto Jerusalem, about fifteen furlongs off:
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
19And many of the Jews came to Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
20Then Martha, as soon as she heard that Jesus was coming, went and met him: but Mary sat still in the house.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
21Then said Martha unto Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
22But I know, that even now, whatsoever thou wilt ask of God, God will give it thee.
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
23Jesus saith unto her, Thy brother shall rise again.
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
24Martha saith unto him, I know that he shall rise again in the resurrection at the last day.
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
25Jesus said unto her, I am the resurrection, and the life: he that believeth in me, though he were dead, yet shall he live:
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
26And whosoever liveth and believeth in me shall never die. Believest thou this?
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
27She saith unto him, Yea, Lord: I believe that thou art the Christ, the Son of God, which should come into the world.
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
28And when she had so said, she went her way, and called Mary her sister secretly, saying, The Master is come, and calleth for thee.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
29As soon as she heard that , she arose quickly, and came unto him.
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
30Now Jesus was not yet come into the town, but was in that place where Martha met him.
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
31The Jews then which were with her in the house, and comforted her, when they saw Mary, that she rose up hastily and went out, followed her, saying, She goeth unto the grave to weep there.
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
32Then when Mary was come where Jesus was, and saw him, she fell down at his feet, saying unto him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
33When Jesus therefore saw her weeping, and the Jews also weeping which came with her, he groaned in the spirit, and was troubled,
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
34And said, Where have ye laid him? They said unto him, Lord, come and see.
35І заплакав Ісус.
35Jesus wept.
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
36Then said the Jews, Behold how he loved him!
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
37And some of them said, Could not this man, which opened the eyes of the blind, have caused that even this man should not have died?
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
38Jesus therefore again groaning in himself cometh to the grave. It was a cave, and a stone lay upon it.
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
39Jesus said, Take ye away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith unto him, Lord, by this time he stinketh: for he hath been dead four days.
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
40Jesus saith unto her, Said I not unto thee, that, if thou wouldest believe, thou shouldest see the glory of God?
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
41Then they took away the stone from the place where the dead was laid. And Jesus lifted up his eyes, and said, Father, I thank thee that thou hast heard me.
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
42And I knew that thou hearest me always: but because of the people which stand by I said it , that they may believe that thou hast sent me.
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
43And when he thus had spoken, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth.
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
44And he that was dead came forth, bound hand and foot with graveclothes: and his face was bound about with a napkin. Jesus saith unto them, Loose him, and let him go.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
45Then many of the Jews which came to Mary, and had seen the things which Jesus did, believed on him.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
46But some of them went their ways to the Pharisees, and told them what things Jesus had done.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
47¶ Then gathered the chief priests and the Pharisees a council, and said, What do we? for this man doeth many miracles.
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
48If we let him thus alone, all men will believe on him: and the Romans shall come and take away both our place and nation.
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
49And one of them, named Caiaphas, being the high priest that same year, said unto them, Ye know nothing at all,
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
50Nor consider that it is expedient for us, that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
51And this spake he not of himself: but being high priest that year, he prophesied that Jesus should die for that nation;
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
52And not for that nation only, but that also he should gather together in one the children of God that were scattered abroad.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
53Then from that day forth they took counsel together for to put him to death.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
54Jesus therefore walked no more openly among the Jews; but went thence unto a country near to the wilderness, into a city called Ephraim, and there continued with his disciples.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
55¶ And the Jews’ passover was nigh at hand: and many went out of the country up to Jerusalem before the passover, to purify themselves.
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
56Then sought they for Jesus, and spake among themselves, as they stood in the temple, What think ye, that he will not come to the feast?
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
57Now both the chief priests and the Pharisees had given a commandment, that, if any man knew where he were, he should shew it , that they might take him.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.