Йоана 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.
1These things have I spoken unto you, that ye should not be offended.
2Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу.
2They shall put you out of the synagogues: yea, the time cometh, that whosoever killeth you will think that he doeth God service.
3І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.
3And these things will they do unto you, because they have not known the Father, nor me.
4Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.
4But these things have I told you, that when the time shall come, ye may remember that I told you of them. And these things I said not unto you at the beginning, because I was with you.
5Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш?
5But now I go my way to him that sent me; and none of you asketh me, Whither goest thou?
6Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.
6But because I have said these things unto you, sorrow hath filled your heart.
7Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не пійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.
7Nevertheless I tell you the truth; It is expedient for you that I go away: for if I go not away, the Comforter will not come unto you; but if I depart, I will send him unto you.
8А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:
8And when he is come, he will reprove the world of sin, and of righteousness, and of judgment:
9за гріх бо не вірують у мене;
9Of sin, because they believe not on me;
10за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;
10Of righteousness, because I go to my Father, and ye see me no more;
11за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.
11Of judgment, because the prince of this world is judged.
12Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї.
12I have yet many things to say unto you, but ye cannot bear them now.
13Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.
13Howbeit when he, the Spirit of truth, is come, he will guide you into all truth: for he shall not speak of himself; but whatsoever he shall hear, that shall he speak: and he will shew you things to come.
14Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.
14He shall glorify me: for he shall receive of mine, and shall shew it unto you.
15Усе, що має Отець, — моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.
15All things that the Father hath are mine: therefore said I, that he shall take of mine, and shall shew it unto you.
16Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця.
16A little while, and ye shall not see me: and again, a little while, and ye shall see me, because I go to the Father.
17Казали тодї деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця ?
17Then said some of his disciples among themselves, What is this that he saith unto us, A little while, and ye shall not see me: and again, a little while, and ye shall see me: and, Because I go to the Father?
18Казали ж: Що се, що каже: Трохи ? Не знаємо, що Він каже.
18They said therefore, What is this that he saith, A little while? we cannot tell what he saith.
19Знав же Ісус, що хотїли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?
19Now Jesus knew that they were desirous to ask him, and said unto them, Do ye enquire among yourselves of that I said, A little while, and ye shall not see me: and again, a little while, and ye shall see me?
20Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.
20Verily, verily, I say unto you, That ye shall weep and lament, but the world shall rejoice: and ye shall be sorrowful, but your sorrow shall be turned into joy.
21Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.
21A woman when she is in travail hath sorrow, because her hour is come: but as soon as she is delivered of the child, she remembereth no more the anguish, for joy that a man is born into the world.
22І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших нїхто не візьме од вас.
22And ye now therefore have sorrow: but I will see you again, and your heart shall rejoice, and your joy no man taketh from you.
23І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам.
23And in that day ye shall ask me nothing. Verily, verily, I say unto you, Whatsoever ye shall ask the Father in my name, he will give it you.
24Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна.
24Hitherto have ye asked nothing in my name: ask, and ye shall receive, that your joy may be full.
25Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.
25These things have I spoken unto you in proverbs: but the time cometh, when I shall no more speak unto you in proverbs, but I shall shew you plainly of the Father.
26Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.
26At that day ye shall ask in my name: and I say not unto you, that I will pray the Father for you:
27Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.
27For the Father himself loveth you, because ye have loved me, and have believed that I came out from God.
28Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.
28I came forth from the Father, and am come into the world: again, I leave the world, and go to the Father.
29Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти нїякої не кажеш.
29His disciples said unto him, Lo, now speakest thou plainly, and speakest no proverb.
30Тепер знаємо, що знаєш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.
30Now are we sure that thou knowest all things, and needest not that any man should ask thee: by this we believe that thou camest forth from God.
31Відказав їм Ісус: Тепер віруєте?
31Jesus answered them, Do ye now believe?
32Ось прийде час, і нинї прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.
32Behold, the hour cometh, yea, is now come, that ye shall be scattered, every man to his own, and shall leave me alone: and yet I am not alone, because the Father is with me.
33Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.
33These things I have spoken unto you, that in me ye might have peace. In the world ye shall have tribulation: but be of good cheer; I have overcome the world.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.