Йоана 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
1After this there was a feast of the Jews; and Jesus went up to Jerusalem.
2У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
2Now there is at Jerusalem by the sheep market a pool, which is called in the Hebrew tongue Bethesda, having five porches.
3В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
3In these lay a great multitude of impotent folk, of blind, halt, withered, waiting for the moving of the water.
4Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
4For an angel went down at a certain season into the pool, and troubled the water: whosoever then first after the troubling of the water stepped in was made whole of whatsoever disease he had.
5Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
5And a certain man was there, which had an infirmity thirty and eight years.
6Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
6When Jesus saw him lie, and knew that he had been now a long time in that case , he saith unto him, Wilt thou be made whole?
7Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
7The impotent man answered him, Sir, I have no man, when the water is troubled, to put me into the pool: but while I am coming, another steppeth down before me.
8Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
8Jesus saith unto him, Rise, take up thy bed, and walk.
9І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
9And immediately the man was made whole, and took up his bed, and walked: and on the same day was the sabbath.
10І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
10¶ The Jews therefore said unto him that was cured, It is the sabbath day: it is not lawful for thee to carry thy bed.
11Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
11He answered them, He that made me whole, the same said unto me, Take up thy bed, and walk.
12Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
12Then asked they him, What man is that which said unto thee, Take up thy bed, and walk?
13Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
13And he that was healed wist not who it was: for Jesus had conveyed himself away, a multitude being in that place.
14Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
14Afterward Jesus findeth him in the temple, and said unto him, Behold, thou art made whole: sin no more, lest a worse thing come unto thee.
15Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
15The man departed, and told the Jews that it was Jesus, which had made him whole.
16За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
16And therefore did the Jews persecute Jesus, and sought to slay him, because he had done these things on the sabbath day.
17Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
17¶ But Jesus answered them, My Father worketh hitherto, and I work.
18За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
18Therefore the Jews sought the more to kill him, because he not only had broken the sabbath, but said also that God was his Father, making himself equal with God.
19Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
19Then answered Jesus and said unto them, Verily, verily, I say unto you, The Son can do nothing of himself, but what he seeth the Father do: for what things soever he doeth, these also doeth the Son likewise.
20Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
20For the Father loveth the Son, and sheweth him all things that himself doeth: and he will shew him greater works than these, that ye may marvel.
21Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
21For as the Father raiseth up the dead, and quickeneth them ; even so the Son quickeneth whom he will.
22Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
22For the Father judgeth no man, but hath committed all judgment unto the Son:
23щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
23That all men should honour the Son, even as they honour the Father. He that honoureth not the Son honoureth not the Father which hath sent him.
24Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
24Verily, verily, I say unto you, He that heareth my word, and believeth on him that sent me, hath everlasting life, and shall not come into condemnation; but is passed from death unto life.
25Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
25Verily, verily, I say unto you, The hour is coming, and now is, when the dead shall hear the voice of the Son of God: and they that hear shall live.
26Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
26For as the Father hath life in himself; so hath he given to the Son to have life in himself;
27і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
27And hath given him authority to execute judgment also, because he is the Son of man.
28Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
28Marvel not at this: for the hour is coming, in the which all that are in the graves shall hear his voice,
29і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
29And shall come forth; they that have done good, unto the resurrection of life; and they that have done evil, unto the resurrection of damnation.
30Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
30I can of mine own self do nothing: as I hear, I judge: and my judgment is just; because I seek not mine own will, but the will of the Father which hath sent me.
31Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
31If I bear witness of myself, my witness is not true.
32Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
32¶ There is another that beareth witness of me; and I know that the witness which he witnesseth of me is true.
33Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
33Ye sent unto John, and he bare witness unto the truth.
34Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
34But I receive not testimony from man: but these things I say, that ye might be saved.
35Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
35He was a burning and a shining light: and ye were willing for a season to rejoice in his light.
36Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
36¶ But I have greater witness than that of John: for the works which the Father hath given me to finish, the same works that I do, bear witness of me, that the Father hath sent me.
37І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
37And the Father himself, which hath sent me, hath borne witness of me. Ye have neither heard his voice at any time, nor seen his shape.
38і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
38And ye have not his word abiding in you: for whom he hath sent, him ye believe not.
39Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
39¶ Search the scriptures; for in them ye think ye have eternal life: and they are they which testify of me.
40Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
40And ye will not come to me, that ye might have life.
41Чести від людей не приймаю.
41I receive not honour from men.
42Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
42But I know you, that ye have not the love of God in you.
43Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
43I am come in my Father’s name, and ye receive me not: if another shall come in his own name, him ye will receive.
44Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
44How can ye believe, which receive honour one of another, and seek not the honour that cometh from God only?
45Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
45Do not think that I will accuse you to the Father: there is one that accuseth you, even Moses, in whom ye trust.
46Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
46For had ye believed Moses, ye would have believed me: for he wrote of me.
47Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
47But if ye believe not his writings, how shall ye believe my words?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.