Йоана 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Modern Hebrew Bible
1Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
1אחר הדברים האלה היה חג ליהודים ויעל ישוע ירושלים׃
2У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
2ובירושלים ברכה קרובה לשער הצאן ושמה בלשון עברית בית חסדא ולה חמשה אלמים׃
3В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
3שמה שכבו חולים ועורים ופסחים ויבשי כח לרב והמה מיחלים לתנועת המים׃
4Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
4כי מלאך ירד במועדו אל הברכה וירעש את מימיה והיה הירד ראשון אל תוכה אחרי התגעשו המים הוא נרפא מכל מחלה אשר דבקה בו׃
5Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
5ואיש היה שם אשר חלה חליו זה שלשים ושמנה שנה׃
6Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
6וירא אתו ישוע שכב וידע כי ארכו לו ימי חליו ויאמר אליו התחפץ להרפא׃
7Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
7ויען החולה אדני אין איש אתי אשר ישליכני בהרעש המים אל הברכה ובטרם אבא וירד אחר לפני׃
8Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
8ויאמר אליו ישוע קום שא את משכבך והתהלך׃
9І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
9וכרגע שב האיש לאיתנו וישא את משכבו ויתהלך והיום ההוא יום שבת היה׃
10І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
10ויאמרו היהודים אל האיש הנרפא שבת היום אסור לך לשאת את משכבך׃
11Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
11ויען אתם לאמר האיש אשר החלימני הוא אמר אלי שא את משכבך והתהלך׃
12Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
12וישאלהו מי זה האיש אשר אמר לך שא את משכבך והתהלך׃
13Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
13והנרפא לא ידע מי הוא כי סר ישוע וילך בהיות המון רב במקום ההוא׃
14Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
14ויהי אחרי כן וימצאהו ישוע בבית המקדש ויאמר אליו הנה נרפא לך אל תוסיף לחטא פן תאנה אליך רעה גדולה מזאת׃
15Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
15וילך האיש ויגד ליהודים כי ישוע הוא אשר רפאו׃
16За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
16ועל כן רדפו היהודים את ישוע ויבקשו המיתו על כי עשה כזאת בשבת׃
17Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
17ויען אתם ישוע אבי פעל עד עתה וגם אנכי פעל׃
18За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
18אז יוסיפו היהודים לבקש את נפשו כי מלבד אשר חלל את השבת עוד אמר כי האלהים הוא אביו וידמה לאלהים׃
19Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
19ויען ישוע ויאמר אליהם אמן אמן אני אמר לכם לא יוכל הבן לעשות דבר מנפשו בלתי את אשר יראה את אביו עשה כי את אשר עשה הוא גם הבן יעשה כמהו׃
20Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
20כי האב אהב את הבן ומראה אתו כל אשר יעשה ועוד מעשים גדולים מאלה יראהו למען תתמהו׃
21Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
21כי כאשר האב יעיר ויחיה את המתים כן גם הבן יחיה את אשר יחפץ׃
22Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
22כי האב לא ידין איש כי אם כל המשפט נתן לבן למען יכבדו כלם את הבן כאשר יכבדו את האב׃
23щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
23מי אשר לא יכבד את הבן גם את האב אשר שלחו איננו מכבד׃
24Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
24אמן אמן אני אמר לכם השמע דברי ומאמין לשלחי יש לו חיי עולמים ולא יבא במשפט כי עבר ממות לחיים׃
25Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
25אמן אמן אני אמר לכם כי תבוא שעה ועתה היא אשר ישמעו המתים את קול בן האלהים והשמעים חיה יחיו׃
26Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
26כי כאשר לאב יש חיים בעצמו כן נתן גם לבן להיות לו חיים בעצמו׃
27і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
27ואף שלטן נתן לו לעשות משפט כי בן אדם הוא׃
28Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
28אל תתמהו על זאת כי הנה שעה באה אשר כל שכני קבר את קולו ישמעון׃
29і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
29ויצאו עשי הטוב לתקומת החיים ועשי הרע לתקומת המשפט׃
30Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
30לא אוכל לעשות דבר מנפשי כאשר אשמע כן אשפט ומשפטי משפט צדק כי לא אבקש רצוני כי אם רצון האב אשר שלחני׃
31Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
31אם אנכי מעיד עלי עדותי איננה נאמנה׃
32Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
32יש אחר המעיד עלי וידעתי כי עדותו אשר הוא מעיד עלי נאמנה היא׃
33Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
33אתם שלחתם אל יוחנן והוא העיד על האמת׃
34Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
34ואני אינני לקח עדות מאדם אך אמרתי זאת למען תושעון׃
35Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
35הוא היה הנר הדלק והמאיר ואתם רציתם לשוש כשעה לאורו׃
36Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
36ואני יש לי עדות גדולה מעדות יוחנן כי המעשים אשר נתן לי אבי להשלימם המעשים האלה אשר אני עשה מעידים עלי כי האב שלחני׃
37І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
37והאב אשר שלחני הוא מעיד עלי ואתם את קולו לא שמעתם מעולם ותמונתו לא ראיתם׃
38і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
38ודברו איננו שכן בקרבכם כי אינכם מאמינים לשלוחו׃
39Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
39דרשו בכתובים אשר תחשבו שיש לכם חיי עולמים בהם והמה המעידים עלי׃
40Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
40ואתם אינכם אבים לבוא אלי להיות לכם חיים׃
41Чести від людей не приймаю.
41לא אקח כבוד מבני אדם׃
42Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
42אכן ידעתי אתכם כי אין אהבת אלהים בקרבכם׃
43Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
43אני הנה באתי בשם אבי ולא קבלתם אתו ואם יבא אחר בשם עצמו אתו תקבלו׃
44Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
44איך תוכלו להאמין אתם הלקחים כבוד איש מרעהו ואת הכבוד אשר מאת האלהים היחיד לא תבקשו׃
45Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
45אל תחשבו כי אנכי אטען עליכם לפני אבי משה הוא הטען עליכם אשר לו תיחלו׃
46Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
46כי לו האמנתם למשה גם לי תאמינו כי הוא כתב עלי׃
47Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
47ואם לכתביו אינכם מאמינים איכה לדברי תאמינו׃
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.