Йоана 8
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Ісус же пійшов на гору Оливну.
1Jesus went unto the mount of Olives.
2Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх.
2And early in the morning he came again into the temple, and all the people came unto him; and he sat down, and taught them.
3Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї,
3And the scribes and Pharisees brought unto him a woman taken in adultery; and when they had set her in the midst,
4кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
4They say unto him, Master, this woman was taken in adultery, in the very act.
5В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш?
5Now Moses in the law commanded us, that such should be stoned: but what sayest thou?
6Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї.
6This they said, tempting him, that they might have to accuse him. But Jesus stooped down, and with his finger wrote on the ground, as though he heard them not .
7Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
7So when they continued asking him, he lifted up himself, and said unto them, He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.
8І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
8And again he stooped down, and wrote on the ground.
9Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї.
9And they which heard it , being convicted by their own conscience, went out one by one, beginning at the eldest, even unto the last: and Jesus was left alone, and the woman standing in the midst.
10Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив?
10When Jesus had lifted up himself, and saw none but the woman, he said unto her, Woman, where are those thine accusers? hath no man condemned thee?
11Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
11She said, No man, Lord. And Jesus said unto her, Neither do I condemn thee: go, and sin no more.
12Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
12¶ Then spake Jesus again unto them, saying, I am the light of the world: he that followeth me shall not walk in darkness, but shall have the light of life.
13Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.
13The Pharisees therefore said unto him, Thou bearest record of thyself; thy record is not true.
14Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
14Jesus answered and said unto them, Though I bear record of myself, yet my record is true: for I know whence I came, and whither I go; but ye cannot tell whence I come, and whither I go.
15Ви по тїлу судите; я не суджу нїкого.
15Ye judge after the flesh; I judge no man.
16Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.
16And yet if I judge, my judgment is true: for I am not alone, but I and the Father that sent me.
17І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
17It is also written in your law, that the testimony of two men is true.
18Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
18I am one that bear witness of myself, and the Father that sent me beareth witness of me.
19Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
19Then said they unto him, Where is thy Father? Jesus answered, Ye neither know me, nor my Father: if ye had known me, ye should have known my Father also.
20Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і нїхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
20These words spake Jesus in the treasury, as he taught in the temple: and no man laid hands on him; for his hour was not yet come.
21Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.
21Then said Jesus again unto them, I go my way, and ye shall seek me, and shall die in your sins: whither I go, ye cannot come.
22Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
22Then said the Jews, Will he kill himself? because he saith, Whither I go, ye cannot come.
23І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
23And he said unto them, Ye are from beneath; I am from above: ye are of this world; I am not of this world.
24Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
24I said therefore unto you, that ye shall die in your sins: for if ye believe not that I am he , ye shall die in your sins.
25Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам.
25Then said they unto him, Who art thou? And Jesus saith unto them, Even the same that I said unto you from the beginning.
26Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
26I have many things to say and to judge of you: but he that sent me is true; and I speak to the world those things which I have heard of him.
27Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
27They understood not that he spake to them of the Father.
28Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
28Then said Jesus unto them, When ye have lifted up the Son of man, then shall ye know that I am he , and that I do nothing of myself; but as my Father hath taught me, I speak these things.
29І Пославший мене — зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.
29And he that sent me is with me: the Father hath not left me alone; for I do always those things that please him.
30Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
30As he spake these words, many believed on him.
31Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете,
31Then said Jesus to those Jews which believed on him, If ye continue in my word, then are ye my disciples indeed;
32і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
32And ye shall know the truth, and the truth shall make you free.
33Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете ?
33¶ They answered him, We be Abraham’s seed, and were never in bondage to any man: how sayest thou, Ye shall be made free?
34Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
34Jesus answered them, Verily, verily, I say unto you, Whosoever committeth sin is the servant of sin.
35Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку.
35And the servant abideth not in the house for ever: but the Son abideth ever.
36Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.
36If the Son therefore shall make you free, ye shall be free indeed.
37Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
37I know that ye are Abraham’s seed; but ye seek to kill me, because my word hath no place in you.
38Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.
38I speak that which I have seen with my Father: and ye do that which ye have seen with your father.
39Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
39They answered and said unto him, Abraham is our father. Jesus saith unto them, If ye were Abraham’s children, ye would do the works of Abraham.
40Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.
40But now ye seek to kill me, a man that hath told you the truth, which I have heard of God: this did not Abraham.
41Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
41Ye do the deeds of your father. Then said they to him, We be not born of fornication; we have one Father, even God.
42Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
42Jesus said unto them, If God were your Father, ye would love me: for I proceeded forth and came from God; neither came I of myself, but he sent me.
43Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.
43Why do ye not understand my speech? even because ye cannot hear my word.
44Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
44Ye are of your father the devil, and the lusts of your father ye will do. He was a murderer from the beginning, and abode not in the truth, because there is no truth in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father of it.
45А що я правду глаголю, не віруєте менї.
45And because I tell you the truth, ye believe me not.
46Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
46Which of you convinceth me of sin? And if I say the truth, why do ye not believe me?
47Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.
47He that is of God heareth God’s words: ye therefore hear them not, because ye are not of God.
48Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
48Then answered the Jews, and said unto him, Say we not well that thou art a Samaritan, and hast a devil?
49Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.
49Jesus answered, I have not a devil; but I honour my Father, and ye do dishonour me.
50Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.
50And I seek not mine own glory: there is one that seeketh and judgeth.
51Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.
51Verily, verily, I say unto you, If a man keep my saying, he shall never see death.
52Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.
52Then said the Jews unto him, Now we know that thou hast a devil. Abraham is dead, and the prophets; and thou sayest, If a man keep my saying, he shall never taste of death.
53Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?
53Art thou greater than our father Abraham, which is dead? and the prophets are dead: whom makest thou thyself?
54Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
54Jesus answered, If I honour myself, my honour is nothing: it is my Father that honoureth me; of whom ye say, that he is your God:
55І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
55Yet ye have not known him; but I know him: and if I should say, I know him not, I shall be a liar like unto you: but I know him, and keep his saying.
56Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.
56Your father Abraham rejoiced to see my day: and he saw it , and was glad.
57Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
57Then said the Jews unto him, Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?
58Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
58Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Before Abraham was, I am.
59Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.
59Then took they up stones to cast at him: but Jesus hid himself, and went out of the temple, going through the midst of them, and so passed by.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.