Йоана 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
1After these things Jesus went over the sea of Galilee, which is the sea of Tiberias.
2І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
2And a great multitude followed him, because they saw his miracles which he did on them that were diseased.
3Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
3And Jesus went up into a mountain, and there he sat with his disciples.
4Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
4And the passover, a feast of the Jews, was nigh.
5Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
5¶ When Jesus then lifted up his eyes, and saw a great company come unto him, he saith unto Philip, Whence shall we buy bread, that these may eat?
6Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
6And this he said to prove him: for he himself knew what he would do.
7Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
7Philip answered him, Two hundred pennyworth of bread is not sufficient for them, that every one of them may take a little.
8Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
8One of his disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, saith unto him,
9Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
9There is a lad here, which hath five barley loaves, and two small fishes: but what are they among so many?
10Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
10And Jesus said, Make the men sit down. Now there was much grass in the place. So the men sat down, in number about five thousand.
11Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
11And Jesus took the loaves; and when he had given thanks, he distributed to the disciples, and the disciples to them that were set down; and likewise of the fishes as much as they would.
12Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
12When they were filled, he said unto his disciples, Gather up the fragments that remain, that nothing be lost.
13Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
13Therefore they gathered them together, and filled twelve baskets with the fragments of the five barley loaves, which remained over and above unto them that had eaten.
14Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
14Then those men, when they had seen the miracle that Jesus did, said, This is of a truth that prophet that should come into the world.
15Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
15¶ When Jesus therefore perceived that they would come and take him by force, to make him a king, he departed again into a mountain himself alone.
16Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
16And when even was now come, his disciples went down unto the sea,
17і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
17And entered into a ship, and went over the sea toward Capernaum. And it was now dark, and Jesus was not come to them.
18А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
18And the sea arose by reason of a great wind that blew.
19Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
19So when they had rowed about five and twenty or thirty furlongs, they see Jesus walking on the sea, and drawing nigh unto the ship: and they were afraid.
20Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
20But he saith unto them, It is I; be not afraid.
21Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
21Then they willingly received him into the ship: and immediately the ship was at the land whither they went.
22Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
22¶ The day following, when the people which stood on the other side of the sea saw that there was none other boat there, save that one whereinto his disciples were entered, and that Jesus went not with his disciples into the boat, but that his disciples were gone away alone;
23инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
23(Howbeit there came other boats from Tiberias nigh unto the place where they did eat bread, after that the Lord had given thanks:)
24побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
24When the people therefore saw that Jesus was not there, neither his disciples, they also took shipping, and came to Capernaum, seeking for Jesus.
25І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
25And when they had found him on the other side of the sea, they said unto him, Rabbi, when camest thou hither?
26Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
26Jesus answered them and said, Verily, verily, I say unto you, Ye seek me, not because ye saw the miracles, but because ye did eat of the loaves, and were filled.
27Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
27Labour not for the meat which perisheth, but for that meat which endureth unto everlasting life, which the Son of man shall give unto you: for him hath God the Father sealed.
28Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
28Then said they unto him, What shall we do, that we might work the works of God?
29Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
29Jesus answered and said unto them, This is the work of God, that ye believe on him whom he hath sent.
30Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
30They said therefore unto him, What sign shewest thou then, that we may see, and believe thee? what dost thou work?
31Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
31Our fathers did eat manna in the desert; as it is written, He gave them bread from heaven to eat.
32Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
32Then Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Moses gave you not that bread from heaven; but my Father giveth you the true bread from heaven.
33Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
33For the bread of God is he which cometh down from heaven, and giveth life unto the world.
34Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
34Then said they unto him, Lord, evermore give us this bread.
35Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
35And Jesus said unto them, I am the bread of life: he that cometh to me shall never hunger; and he that believeth on me shall never thirst.
36Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
36But I said unto you, That ye also have seen me, and believe not.
37Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
37All that the Father giveth me shall come to me; and him that cometh to me I will in no wise cast out.
38Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
38For I came down from heaven, not to do mine own will, but the will of him that sent me.
39Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
39And this is the Father’s will which hath sent me, that of all which he hath given me I should lose nothing, but should raise it up again at the last day.
40Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
40And this is the will of him that sent me, that every one which seeth the Son, and believeth on him, may have everlasting life: and I will raise him up at the last day.
41Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
41The Jews then murmured at him, because he said, I am the bread which came down from heaven.
42і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
42And they said, Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? how is it then that he saith, I came down from heaven?
43Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
43Jesus therefore answered and said unto them, Murmur not among yourselves.
44Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
44No man can come to me, except the Father which hath sent me draw him: and I will raise him up at the last day.
45Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
45It is written in the prophets, And they shall be all taught of God. Every man therefore that hath heard, and hath learned of the Father, cometh unto me.
46Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
46Not that any man hath seen the Father, save he which is of God, he hath seen the Father.
47Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
47Verily, verily, I say unto you, He that believeth on me hath everlasting life.
48Я хлїб життя.
48I am that bread of life.
49Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
49Your fathers did eat manna in the wilderness, and are dead.
50Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
50This is the bread which cometh down from heaven, that a man may eat thereof, and not die.
51Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
51I am the living bread which came down from heaven: if any man eat of this bread, he shall live for ever: and the bread that I will give is my flesh, which I will give for the life of the world.
52Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
52The Jews therefore strove among themselves, saying, How can this man give us his flesh to eat?
53Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
53Then Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Except ye eat the flesh of the Son of man, and drink his blood, ye have no life in you.
54Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
54Whoso eateth my flesh, and drinketh my blood, hath eternal life; and I will raise him up at the last day.
55Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
55For my flesh is meat indeed, and my blood is drink indeed.
56Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
56He that eateth my flesh, and drinketh my blood, dwelleth in me, and I in him.
57Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
57As the living Father hath sent me, and I live by the Father: so he that eateth me, even he shall live by me.
58Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
58This is that bread which came down from heaven: not as your fathers did eat manna, and are dead: he that eateth of this bread shall live for ever.
59Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
59These things said he in the synagogue, as he taught in Capernaum.
60Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
60Many therefore of his disciples, when they had heard this , said, This is an hard saying; who can hear it?
61Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
61When Jesus knew in himself that his disciples murmured at it, he said unto them, Doth this offend you?
62Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
62What and if ye shall see the Son of man ascend up where he was before?
63Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
63It is the spirit that quickeneth; the flesh profiteth nothing: the words that I speak unto you, they are spirit, and they are life.
64Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
64But there are some of you that believe not. For Jesus knew from the beginning who they were that believed not, and who should betray him.
65І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
65And he said, Therefore said I unto you, that no man can come unto me, except it were given unto him of my Father.
66Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
66¶ From that time many of his disciples went back, and walked no more with him.
67Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
67Then said Jesus unto the twelve, Will ye also go away?
68Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
68Then Simon Peter answered him, Lord, to whom shall we go? thou hast the words of eternal life.
69і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
69And we believe and are sure that thou art that Christ, the Son of the living God.
70Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
70Jesus answered them, Have not I chosen you twelve, and one of you is a devil?
71Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
71He spake of Judas Iscariot the son of Simon: for he it was that should betray him, being one of the twelve.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.