Йоана 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
1After this, Jesus crossed to the other side of the Sea of Galilee (that is, the Sea of Tiberias).
2І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
2A large crowd followed Him because they saw the signs He was performing on the sick.
3Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
3Then Jesus went up on the mountain and sat down with His disciples.
4Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
4Now the Jewish Feast of the Passover was near.
5Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
5When Jesus looked up and saw a large crowd coming toward Him, He said to Philip, “Where can we buy bread for these people to eat?”
6Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
6But He was asking this to test him, for He knew what He was about to do.
7Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
7Philip answered, “Two hundred denarii would not buy enough bread for each of them to have a small piece.”
8Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
8One of His disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, said to Him,
9Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
9“Here is a boy with five barley loaves and two small fish. But what difference will these make among so many?”
10Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
10“Have the people sit down,” Jesus said. Now there was plenty of grass in that place, so the men sat down, about five thousand of them.
11Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
11Then Jesus took the loaves and the fish, gave thanks, and distributed to those who were seated as much as they wanted.
12Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
12And when everyone was full, He said to His disciples, “Gather the pieces that are left over, so that nothing will be wasted.”
13Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
13So they collected them and filled twelve baskets with the pieces of the five barley loaves left over by those who had eaten.
14Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
14When the people saw the sign that Jesus had performed, they began to say, “Truly this is the Prophet who is to come into the world.”
15Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
15Then Jesus, realizing that they were about to come and make Him king by force, withdrew again to a mountain by Himself.
16Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
16When evening came, His disciples went down to the sea,
17і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
17got into a boat, and started across the sea to Capernaum. It was already dark, and Jesus had not yet gone out to them.
18А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
18A strong wind was blowing, and the sea grew agitated.
19Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
19When they had rowed about three or four miles, they saw Jesus approaching the boat, walking on the sea—and they were terrified.
20Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
20But Jesus spoke up: “It is I; do not be afraid.”
21Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
21Then they were willing to take Him into the boat, and at once the boat reached the shore where they were heading.
22Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
22The next day, the crowd that had remained on the other side of the sea realized that only one boat had been there, and that Jesus had not boarded it with His disciples, but they had gone away alone.
23инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
23However, some boats from Tiberias landed near the place where the people had eaten the bread after the Lord had given thanks.
24побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
24So when the crowd saw that neither Jesus nor His disciples were there, they got into the boats and went to Capernaum to look for Him.
25І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
25When they found Him on the other side of the sea, they asked Him, “Rabbi, when did You get here?”
26Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
26Jesus replied, “Truly, truly, I tell you, it is not because you saw these signs that you are looking for Me, but because you ate the loaves and had your fill.
27Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
27Do not work for food that perishes, but for food that endures to eternal life, which the Son of Man will give you. For on Him God the Father has placed His seal of approval.”
28Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
28Then they inquired, “What must we do to perform the works of God?”
29Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
29Jesus replied, “The work of God is this: to believe in the One He has sent.”
30Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
30So they asked Him, “What sign then will You perform, so that we may see it and believe You? What will You do?
31Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
31Our fathers ate the manna in the wilderness, as it is written: ‘He gave them bread from heaven to eat.’”
32Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
32Jesus said to them, “Truly, truly, I tell you, it was not Moses who gave you the bread from heaven, but it is My Father who gives you the true bread from heaven.
33Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
33For the bread of God is He who comes down from heaven and gives life to the world.”
34Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
34“Sir,” they said, “give us this bread at all times.”
35Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
35Jesus answered, “I am the bread of life. Whoever comes to Me will never hunger, and whoever believes in Me will never thirst.
36Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
36But as I stated, you have seen Me and still you do not believe.
37Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
37Everyone the Father gives Me will come to Me, and the one who comes to Me I will never drive away.
38Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
38For I have come down from heaven, not to do My own will, but to do the will of Him who sent Me.
39Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
39And this is the will of Him who sent Me, that I shall lose none of those He has given Me, but raise them up at the last day.
40Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
40For it is My Father’s will that everyone who looks to the Son and believes in Him shall have eternal life, and I will raise him up at the last day.”
41Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
41At this, the Jews began to grumble about Jesus because He had said, “I am the bread that came down from heaven.”
42і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
42They were asking, “Is this not Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? How then can He say, ‘I have come down from heaven?’”
43Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
43“Stop grumbling among yourselves,” Jesus replied.
44Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
44“No one can come to Me unless the Father who sent Me draws him, and I will raise him up at the last day.
45Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
45It is written in the Prophets: ‘And they will all be taught by God.’ Everyone who has heard the Father and learned from Him comes to Me—
46Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
46not that anyone has seen the Father except the One who is from God; only He has seen the Father.
47Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
47Truly, truly, I tell you, he who believes has eternal life.
48Я хлїб життя.
48I am the bread of life.
49Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
49Your fathers ate the manna in the wilderness, yet they died.
50Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
50This is the bread that comes down from heaven, so that anyone may eat of it and not die.
51Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
51I am the living bread that came down from heaven. If anyone eats of this bread, he will live forever. And this bread, which I will give for the life of the world, is My flesh.”
52Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
52At this, the Jews began to argue among themselves, “How can this man give us His flesh to eat?”
53Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
53So Jesus said to them, “Truly, truly, I tell you, unless you eat the flesh and drink the blood of the Son of Man, you have no life in you.
54Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
54Whoever eats My flesh and drinks My blood has eternal life, and I will raise him up at the last day.
55Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
55For My flesh is real food, and My blood is real drink.
56Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
56Whoever eats My flesh and drinks My blood remains in Me, and I in him.
57Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
57Just as the living Father sent Me and I live because of the Father, so also the one who feeds on Me will live because of Me.
58Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
58This is the bread that came down from heaven. Unlike your fathers, who ate the manna and died, the one who eats this bread will live forever.”
59Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
59Jesus said this while teaching in the synagogue in Capernaum.
60Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
60On hearing it, many of His disciples said, “This is a difficult teaching. Who can accept it?”
61Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
61Aware that His disciples were grumbling about this teaching, Jesus asked them, “Does this offend you?
62Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
62Then what will happen if you see the Son of Man ascend to where He was before?
63Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
63The Spirit gives life; the flesh profits nothing. The words I have spoken to you are spirit and they are life.
64Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
64However, there are some of you who do not believe.” (For Jesus had known from the beginning which of them did not believe and who would betray Him.)
65І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
65Then Jesus said, “This is why I told you that no one can come to Me unless the Father has granted it to him.”
66Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
66From that time on many of His disciples turned back and no longer walked with Him.
67Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
67So Jesus asked the Twelve, “Do you want to leave too?”
68Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
68Simon Peter replied, “Lord, to whom would we go? You have the words of eternal life.
69і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
69We believe and know that You are the Holy One of God.”
70Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
70Jesus answered them, “Have I not chosen you, the Twelve? Yet one of you is a devil!”
71Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
71He was speaking about Judas, the son of Simon Iscariot. For although Judas was one of the Twelve, he was later to betray Jesus.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.