Йоана 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
1Now a certain man was sick, Lazarus from Bethany, of the village of Mary and her sister, Martha.
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
2It was that Mary who had anointed the Lord with ointment and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
3The sisters therefore sent to him, saying, “Lord, behold, he for whom you have great affection is sick.”
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
4But when Jesus heard it, he said, “This sickness is not to death, but for the glory of God, that God’s Son may be glorified by it.”
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
5Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
6When therefore he heard that he was sick, he stayed two days in the place where he was.
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
7Then after this he said to the disciples, “Let’s go into Judea again.”
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
8The disciples asked him, “Rabbi, the Jews were just trying to stone you. Are you going there again?”
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
9Jesus answered, “Aren’t there twelve hours of daylight? If a man walks in the day, he doesn’t stumble, because he sees the light of this world.
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
10But if a man walks in the night, he stumbles, because the light isn’t in him.”
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
11He said these things, and after that, he said to them, “Our friend Lazarus has fallen asleep, but I am going so that I may awake him out of sleep.”
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
12The disciples therefore said, “Lord, if he has fallen asleep, he will recover.”
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
13Now Jesus had spoken of his death, but they thought that he spoke of taking rest in sleep.
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
14So Jesus said to them plainly then, “Lazarus is dead.
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
15I am glad for your sakes that I was not there, so that you may believe. Nevertheless, let’s go to him.”
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
16Thomas therefore, who is called Didymus, said to his fellow disciples, “Let’s also go, that we may die with him.”
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
17So when Jesus came, he found that he had been in the tomb four days already.
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
18Now Bethany was near Jerusalem, about fifteen stadia away.
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
19Many of the Jews had joined the women around Martha and Mary, to console them concerning their brother.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
20Then when Martha heard that Jesus was coming, she went and met him, but Mary stayed in the house.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
21Therefore Martha said to Jesus, “Lord, if you would have been here, my brother wouldn’t have died.
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
22Even now I know that whatever you ask of God, God will give you.”
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
23Jesus said to her, “Your brother will rise again.”
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
24Martha said to him, “I know that he will rise again in the resurrection at the last day.”
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
25Jesus said to her, “I am the resurrection and the life. He who believes in me will still live, even if he dies.
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
26Whoever lives and believes in me will never die. Do you believe this?”
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
27She said to him, “Yes, Lord. I have come to believe that you are the Christ, God’s Son, he who comes into the world.”
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
28When she had said this, she went away and called Mary, her sister, secretly, saying, “The Teacher is here and is calling you.”
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
29When she heard this, she arose quickly and went to him.
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
30Now Jesus had not yet come into the village, but was in the place where Martha met him.
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
31Then the Jews who were with her in the house and were consoling her, when they saw Mary, that she rose up quickly and went out, followed her, saying, “She is going to the tomb to weep there.”
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
32Therefore when Mary came to where Jesus was and saw him, she fell down at his feet, saying to him, “Lord, if you would have been here, my brother wouldn’t have died.”
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
33When Jesus therefore saw her weeping, and the Jews weeping who came with her, he groaned in the spirit and was troubled,
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
34and said, “Where have you laid him?” They told him, “Lord, come and see.”
35І заплакав Ісус.
35Jesus wept.
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
36The Jews therefore said, “See how much affection he had for him!”
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
37Some of them said, “Couldn’t this man, who opened the eyes of him who was blind, have also kept this man from dying?”
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
38Jesus therefore, again groaning in himself, came to the tomb. Now it was a cave, and a stone lay against it.
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
39Jesus said, “Take away the stone.” Martha, the sister of him who was dead, said to him, “Lord, by this time there is a stench, for he has been dead four days.”
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
40Jesus said to her, “Didn’t I tell you that if you believed, you would see God’s glory?”
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
41So they took away the stone from the place where the dead man was lying. Jesus lifted up his eyes and said, “Father, I thank you that you listened to me.
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
42I know that you always listen to me, but because of the multitude standing around I said this, that they may believe that you sent me.”
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
43When he had said this, he cried with a loud voice, “Lazarus, come out!”
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
44He who was dead came out, bound hand and foot with wrappings, and his face was wrapped around with a cloth. Jesus said to them, “Free him, and let him go.”
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
45Therefore many of the Jews who came to Mary and saw what Jesus did believed in him.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
46But some of them went away to the Pharisees and told them the things which Jesus had done.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
47The chief priests therefore and the Pharisees gathered a council, and said, “What are we doing? For this man does many signs.
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
48If we leave him alone like this, everyone will believe in him, and the Romans will come and take away both our place and our nation.”
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
49But a certain one of them, Caiaphas, being high priest that year, said to them, “You know nothing at all,
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
50nor do you consider that it is advantageous for us that one man should die for the people, and that the whole nation not perish.”
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
51Now he didn’t say this of himself, but being high priest that year, he prophesied that Jesus would die for the nation,
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
52and not for the nation only, but that he might also gather together into one the children of God who are scattered abroad.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
53So from that day forward they took counsel that they might put him to death.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
54Jesus therefore walked no more openly among the Jews, but departed from there into the country near the wilderness, to a city called Ephraim. He stayed there with his disciples.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
55Now the Passover of the Jews was at hand. Many went up from the country to Jerusalem before the Passover, to purify themselves.
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
56Then they sought for Jesus and spoke with one another as they stood in the temple, “What do you think—that he isn’t coming to the feast at all?”
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
57Now the chief priests and the Pharisees had commanded that if anyone knew where he was, he should report it, that they might seize him.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.