Йоана 12
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
1Jesus ergo ante sex dies Paschæ venit Bethaniam, ubi Lazarus fuerat mortuus, quem suscitavit Jesus.
2Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
2Fecerunt autem ei cœnam ibi, et Martha ministrabat, Lazarus vero unus erat ex discumbentibus cum eo.
3Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
3Maria ergo accepit libram unguenti nardi pistici pretiosi, et unxit pedes Jesu, et extersit pedes ejus capillis suis: et domus impleta est ex odore unguenti.
4Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
4Dixit ergo unus ex discipulis ejus, Judas Iscariotes, qui erat eum traditurus:
5Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
5Quare hoc unguentum non veniit trecentis denariis, et datum est egenis?
6Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
6Dixit autem hoc, non quia de egenis pertinebat ad eum, sed quia fur erat, et loculos habens, ea quæ mittebantur, portabat.
7Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
7Dixit ergo Jesus: Sinite illam ut in diem sepulturæ meæ servet illud.
8Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
8Pauperes enim semper habetis vobiscum: me autem non semper habetis.
9Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
9Cognovit ergo turba multa ex Judæis quia illic est, et venerunt, non propter Jesum tantum, sed ut Lazarum viderent, quem suscitavit a mortuis.
10Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
10Cogitaverunt autem principes sacerdotum ut et Lazarum interficerent:
11бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
11quia multi propter illum abibant ex Judæis, et credebant in Jesum.
12Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
12In crastinum autem, turba multa quæ venerat ad diem festum, cum audissent quia venit Jesus Jerosolymam,
13побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
13acceperunt ramos palmarum, et processerunt obviam ei, et clamabant: Hosanna, benedictus qui venit in nomine Domini, rex Israël.
14Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
14Et invenit Jesus asellum, et sedit super eum, sicut scriptum est:
15Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
15Noli timere, filia Sion: ecce rex tuus venit sedens super pullum asinæ.
16Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
16Hæc non cognoverunt discipuli ejus primum: sed quando glorificatus est Jesus, tunc recordati sunt quia hæc erant scripta de eo, et hæc fecerunt ei.
17Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
17Testimonium ergo perhibebat turba, quæ erat cum eo quando Lazarum vocavit de monumento, et suscitavit eum a mortuis.
18Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
18Propterea et obviam venit ei turba: quia audierunt fecisse hoc signum.
19Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
19Pharisæi ergo dixerunt ad semetipsos: Videtis quia nihil proficimus? ecce mundus totus post eum abiit.
20Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
20Erant autem quidam gentiles, ex his qui ascenderant ut adorarent in die festo.
21Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
21Hi ergo accesserunt ad Philippum, qui erat a Bethsaida Galilææ, et rogabant eum, dicentes: Domine, volumus Jesum videre.
22Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
22Venit Philippus, et dicit Andreæ; Andreas rursum et Philippus dixerunt Jesu.
23Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
23Jesus autem respondit eis, dicens: Venit hora, ut clarificetur Filius hominis.
24Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
24Amen, amen dico vobis, nisi granum frumenti cadens in terram, mortuum fuerit,
25Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
25ipsum solum manet: si autem mortuum fuerit, multum fructum affert. Qui amat animam suam, perdet eam; et qui odit animam suam in hoc mundo, in vitam æternam custodit eam.
26Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
26Si quis mihi ministrat, me sequatur, et ubi sum ego, illic et minister meus erit. Si quis mihi ministraverit, honorificabit eum Pater meus.
27Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
27Nunc anima mea turbata est. Et quid dicam? Pater, salvifica me ex hac hora. Sed propterea veni in horam hanc:
28Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
28Pater, clarifica nomen tuum. Venit ergo vox de cælo: Et clarificavi, et iterum clarificabo.
29Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
29Turba ergo, quæ stabat, et audierat, dicebat tonitruum esse factum. Alii dicebant: Angelus ei locutus est.
30Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
30Respondit Jesus, et dixit: Non propter me hæc vox venit, sed propter vos.
31Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
31Nunc judicium est mundi: nunc princeps hujus mundi ejicietur foras.
32І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
32Et ego, si exaltatus fuero a terra, omnia traham ad meipsum.
33Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
33(Hoc autem dicebat, significans qua morte esset moriturus.)
34Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?
34Respondit ei turba: Nos audivimus ex lege, quia Christus manet in æternum: et quomodo tu dicis: Oportet exaltari Filium hominis? quis est iste Filius hominis?
35Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
35Dixit ergo eis Jesus: Adhuc modicum, lumen in vobis est. Ambulate dum lucem habetis, ut non vos tenebræ comprehendant; et qui ambulat in tenebris, nescit quo vadat.
36Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
36Dum lucem habetis, credite in lucem, ut filii lucis sitis. Hæc locutus est Jesus, et abiit et abscondit se ab eis.
37Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
37Cum autem tanta signa fecisset coram eis, non credebant in eum;
38щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
38ut sermo Isaiæ prophetæ impleretur, quem dixit: [Domine, quis credidit auditui nostro? et brachium Domini cui revelatum est?]
39Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
39Propterea non poterant credere, quia iterum dixit Isaias:
40Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
40[Excæcavit oculos eorum, et induravit cor eorum ut non videant oculis, et non intelligant corde, et convertantur, et sanem eos.]
41Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
41Hæc dixit Isaias, quando vidit gloriam ejus, et locutus est de eo.
42Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
42Verumtamen et ex principibus multi crediderunt in eum: sed propter pharisæos non confitebantur, ut e synagoga non ejicerentur.
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
43Dilexerunt enim gloriam hominum magis quam gloriam Dei.
44Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
44Jesus autem clamavit, et dixit: Qui credit in me, non credit in me, sed in eum qui misit me.
45І хто видить мене, видить Пославшого мене.
45Et qui videt me, videt eum qui misit me.
46Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
46Ego lux in mundum veni, ut omnis qui credit in me, in tenebris non maneat.
47І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
47Et si quis audierit verba mea, et non custodierit, ego non judico eum; non enim veni ut judicem mundum, sed ut salvificem mundum.
48Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
48Qui spernit me et non accipit verba mea, habet qui judicet eum. Sermo quem locutus sum, ille judicabit eum in novissimo die.
49Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
49Quia ego ex meipso non sum locutus, sed qui misit me, Pater, ipse mihi mandatum dedit quid dicam et quid loquar.
50І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
50Et scio quia mandatum ejus vita æterna est: quæ ergo ego loquor, sicut dixit mihi Pater, sic loquor.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.