Йоана 12
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
1А Исус пре пасхе на шест дана дође у Витанију где беше Лазар што умре, кога подиже из мртвих.
2Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
2Онде Му, пак, зготовише вечеру, и Марта служаше, а и Лазар сеђаше с њим за трпезом;
3Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
3а Марија узевши литру правог нардовог многоценог мира помаза ноге Исусове, и отре косом својом ноге Његове; а кућа се напуни мириса од мира.
4Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
4Онда рече један од ученика Његових, Јуда Симонов Искариотски, који Га после издаде:
5Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
5Зашто се ово миро не продаде за триста гроша и не даде сиромасима?
6Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
6А ово не рече што се стараше за сиромахе, него што беше лупеж, и имаше ковчежић, и ношаше што се меташе у њ.
7Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
7А Исус рече: Не дирајте у њу; она је то дохранила за дан мог погреба;
8Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
8јер сиромахе свагда имате са собом, а мене немате свагда.
9Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
9Разуме, пак, многи народ из Јудеје да је онде и дођоше не само Исуса ради него и да виде Лазара ког подиже из мртвих.
10Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
10А главари свештенички договорише се да и Лазара убију;
11бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
11јер многи њега ради иђаху из Јудеје и вероваху Исуса.
12Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
12А сутрадан, многи од народа који беше дошао на празник, чувши да Исус иде у Јерусалим
13побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
13узеше гране од финика и изиђоше Му на сусрет, и викаху говорећи: Осана! Благословен који иде у име Господње, цар Израиљев.
14Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
14А Исус нашавши магаре уседе на њ, као што је писано:
15Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
15Не бој се кћери Сионова, ево цар твој иде седећи на магарету.
16Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
16Али ово ученици Његови не разумеше пре: него кад се прослави Исус онда се опоменуше да ово беше за Њега писано, и ово Му учинише.
17Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
17А народ сведочаше који беше пре с Њим кад Лазара изазва из гроба и подиже га из мртвих.
18Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
18Зато Га и срете народ, јер чуше да Он учини ово чудо.
19Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
19А фарисеји говораху међу собом: Видите да ништа не помаже? Гле, свет иде за њим.
20Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
20А беху неки Грци који беху дошли на празник да се моле Богу.
21Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
21Они дакле приступише к Филипу, који беше из Витсаиде галилејске, и мољаху га говорећи: Господине! Ми бисмо хтели да видимо Исуса.
22Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
22Дође Филип и каза Андрији, а Андрија и Филип опет казаше Исусу.
23Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
23А Исус одговори им говорећи: Дође час да се прослави Син човечији.
24Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
24Заиста, заиста вам кажем: Ако зрно пшенично паднувши на земљу не умре, оно једно остане; ако ли умре много рода роди;
25Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
25који љуби душу своју изгубиће је, а ко мрзи на душу своју на овом свету, сачуваће је за живот вечни.
26Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
26Ко мени служи, за мном нек иде, и где сам ја онде и слуга мој нек буде; и ко мени служи оног ће поштовати Отац мој.
27Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
27Сад је душа моја жалосна; и шта да кажем? Оче! Сачувај ме од овог часа; али за то дођох на час овај.
28Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
28Оче! Прослави име своје! Тада глас дође с неба: И прославио сам и опет ћу прославити.
29Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
29А кад чу народ који стајаше, говораху: Гром загрми; а други говораху: Анђео му говори.
30Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
30Исус одговори и рече: Овај глас не би мене ради него народа ради.
31Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
31Сад је суд овом свету; сад ће бити истеран кнез овог света напоље.
32І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
32И кад ја будем подигнут од земље, све ћу привући к себи.
33Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
33А ово говораше да покаже каквом ће смрти умрети.
34Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?
34Народ Му одговори: Ми чусмо из закона да ће Христос остати вавек; како ти говориш да се сину човечијем ваља подигнути? Ко је тај син човечији?
35Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
35А Исус им рече: Још је мало времена видело с вама; ходите док видело имате да вас тама не обузме; јер ко ходи по тами не зна куда иде.
36Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
36Док видело имате верујте видело, да будете синови видела. Рекавши ово Исус отиде и сакри се од њих.
37Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
37Ако је и чинио толика чудеса пред њима, опет Га не вероваху;
38щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
38да се збуде реч Исаије пророка који рече: Господе! Ко верова говорењу нашем? И рука Господња коме се откри?
39Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
39Зато не могаху веровати, јер опет рече Исаија:
40Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
40Заслепио је очи њихове и окаменио срца њихова, да не виде очима ни срцем разумеју, и не обрате се да их исцелим.
41Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
41Ово рече Исаија кад виде славу Његову и говори за Њега.
42Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
42Али опет и од кнезова многи Га вероваше; него ради фарисеја не признаваху, да не би били изгнани из зборнице;
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
43јер им већма омиле слава људска него слава Божија.
44Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
44А Исус повика и рече: Ко мене верује не верује мене, него Оног који ме посла;
45І хто видить мене, видить Пославшого мене.
45и ко види мене, види Оног који ме посла.
46Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
46Ја дођох видело на свет, да ниједан који ме верује не остане у тами.
47І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
47И ко чује моје речи и не верује, ја му нећу судити; јер ја не дођох да судим свету, него да спасем свет.
48Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
48Који се одрече мене, и не прима речи моје, има себи судију: реч коју ја говорих она ће му судити у последњи дан;
49Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
49јер ја од себе не говорих, него Отац који ме посла Он ми даде заповест шта ћу казати и шта ћу говорити.
50І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
50И знам да је заповест Његова живот вечни. Шта ја дакле говорим онако говорим као што ми рече Отац.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.