Йоана 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
1Amen, amen dico vobis: qui non intrat per ostium in ovile ovium, sed ascendit aliunde, ille fur est et latro.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
2Qui autem intrat per ostium, pastor est ovium.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
3Huic ostiarius aperit, et oves vocem ejus audiunt, et proprias ovas vocat nominatim, et educit eas.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
4Et cum proprias oves emiserit, ante eas vadit: et oves illum sequuntur, quia sciunt vocem ejus.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
5Alienum autem non sequuntur, sed fugiunt ab eo: quia non noverunt vocem alienorum.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
6Hoc proverbium dixit eis Jesus: illi autem non cognoverunt quid loqueretur eis.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
7Dixit ergo eis iterum Jesus: Amen, amen dico vobis, quia ego sum ostium ovium.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
8Omnes quotquot venerunt, fures sunt, et latrones, et non audierunt eos oves.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
9Ego sum ostium. Per me si quis introierit, salvabitur: et ingredietur, et egredietur, et pascua inveniet.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
10Fur non venit nisi ut furetur, et mactet, et perdat. Ego veni ut vitam habeant, et abundantius habeant.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
11Ego sum pastor bonus. Bonus pastor animam suam dat pro ovibus suis.
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
12Mercenarius autem, et qui non est pastor, cujus non sunt oves propriæ, videt lupum venientem, et dimittit oves, et fugit: et lupus rapit, et dispergit oves;
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
13mercenarius autem fugit, quia mercenarius est, et non pertinet ad eum de ovibus.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
14Ego sum pastor bonus: et cognosco meas, et cognoscunt me meæ.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
15Sicut novit me Pater, et ego agnosco Patrem: et animam meam pono pro ovibus meis.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
16Et alias oves habeo, quæ non sunt ex hoc ovili: et illas oportet me adducere, et vocem meam audient, et fiet unum ovile et unus pastor.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
17Propterea me diligit Pater: quia ego pono animam meam, ut iterum sumam eam.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
18Nemo tollit eam a me: sed ego pono eam a meipso, et potestatem habeo ponendi eam, et potestatem habeo iterum sumendi eam. Hoc mandatum accepi a Patre meo.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
19Dissensio iterum facta est inter Judæos propter sermones hos.
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
20Dicebant autem multi ex ipsis: Dæmonium habet, et insanit: quid eum auditis?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
21Alii dicebant: Hæc verba non sunt dæmonium habentis: numquid dæmonium potest cæcorum oculos aperire?
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
22Facta sunt autem Encænia in Jerosolymis, et hiems erat.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
23Et ambulabat Jesus in templo, in porticu Salomonis.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
24Circumdederunt ergo eum Judæi, et dicebant ei: Quousque animam nostram tollis? si tu es Christus, dic nobis palam.
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
25Respondit eis Jesus: Loquor vobis, et non creditis: opera quæ ego facio in nomine Patris mei, hæc testimonium perhibent de me:
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
26sed vos non creditis, quia non estis ex ovibus meis.
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
27Oves meæ vocem meam audiunt, et ego cognosco eas, et sequuntur me:
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
28et ego vitam æternam do eis, et non peribunt in æternum, et non rapiet eas quisquam de manu mea.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
29Pater meus quod dedit mihi, majus omnibus est: et nemo potest rapere de manu Patris mei.
30Я і Отець одно.
30Ego et Pater unum sumus.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
31Sustulerunt ergo lapides Judæi, ut lapidarent eum.
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
32Respondit eis Jesus: Multa bona opera ostendi vobis ex Patre meo: propter quod eorum opus me lapidatis?
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
33Responderunt ei Judæi: De bono opere non lapidamus te, sed de blasphemia; et quia tu homo cum sis, facis teipsum Deum.
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
34Respondit eis Jesus: Nonne scriptum est in lege vestra, Quia ego dixi: Dii estis?
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
35Si illos dixit deos, ad quos sermo Dei factus est, et non potest solvi Scriptura:
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
36quem Pater sanctificavit, et misit in mundum vos dicitis: Quia blasphemas, quia dixi: Filius Dei sum?
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
37Si non facio opera Patris mei, nolite credere mihi.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
38Si autem facio: etsi mihi non vultis credere, operibus credite, ut cognoscatis, et credatis quia Pater in me est, et ego in Patre.
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
39Quærebant ergo eum apprehendere: et exivit de manibus eorum.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
40Et abiit iterum trans Jordanem, in eum locum ubi erat Joannes baptizans primum, et mansit illic;
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
41et multi venerunt ad eum, et dicebant: Quia Joannes quidem signum fecit nullum.
42І увірували там многі в Него.
42Omnia autem quæcumque dixit Joannes de hoc, vera erant. Et multi crediderunt in eum.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.