Йоана 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотїв бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.
1Дупэ ачея, Исус стрэбэтя Галилея; ну воя сэ стя ын Иудея, пентру кэ иудеий кэутау сэ-Л омоаре.
2Було ж близько Жидівське сьвято кучок.
2Ши празникул иудеилор, празникул зис ал Кортурилор, ера апроапе.
3Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої видїли дїла Твої, що робиш.
3Фраций Луй Й-ау зис: „Плякэ де аич ши ду-Те ын Иудея, ка сэ вадэ ши ученичий Тэй лукрэриле пе каре ле фачь.
4Нїхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.
4Нимень ну фаче чева ын аскунс кынд каутэ сэ се факэ куноскут. Дакэ фачь ачесте лукрурь, аратэ-Те лумий.”
5Бо й брати Його не вірували в Него.
5Кэч нич фраций Луй ну кредяу ын Ел.
6Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.
6Исус ле-а зис: „ВремяМя н-а сосит ынкэ, дар воуэ время тотдяуна вэ есте приелникэ.
7Не може сьвіт ненавидїти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що дїла його лихі.
7Пе вой лумя нувэ поате уры; пе Мине Мэ урэште, пентру кэмэртурисеск деспре еа кэ лукрэриле ей сунт реле.
8Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.
8Суици-вэ вой ла празникул ачеста; Еу ынкэ ну Мэ суй ла празникул ачеста, фииндкэну Ми с-а ымплинит ынкэ время.”
9Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.
9Дупэ че ле-а спус ачесте лукрурь, а рэмас ын Галилея.
10Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.
10Дупэ че с-ау суит фраций Луй ла празник, С-а суит ши Ел, дар ну пе фацэ, чи кам пе аскунс.
11Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?
11Иудеий Ыл кэутау ын тимпул празникулуй ши зичяу: „Унде есте?”
12І було багато говірки про Него в народї: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Нї, а зводить народ.
12Нороаделе ворбяу мулт ын шоаптэ деспре Ел. Уний зичяу: „Есте ун ом бун.” Алций зичяу: „Ну, чи дуче нородул ын рэтэчире.”
13Та нїхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.
13Тотушь, де фрика иудеилор, нимень ну ворбя де Ел пе фацэ.
14Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.
14Пе ла жумэтатя празникулуй, Исус С-а суит ла Темплу. Ши ынвэца нородул.
15І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?
15Иудеий се мирау ши зичяу: „Кум аре Омул Ачеста ынвэцэтурэ, кэч н-а ынвэцат ничодатэ?”
16Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.
16Исус ле-а рэспунс: „Ынвэцэтура Мяну есте а Мя, чи а Челуй че М-а тримис пе Мине.
17Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголю.
17Дакэвря чинева сэ факэ воя Луй, ва ажунӂе сэ куноаскэ дакэ ынвэцэтура есте де ла Думнезеу сау дакэ Еу ворбеск де ла Мине.
18Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.
18Чиневорбеште де ла сине каутэ слава луй ынсушь; дар чине каутэ слава Челуй че л-а тримис, ачела есте адевэрат ши ын ел ну есте стрымбэтате.
19Хиба не Мойсей дав вам закон? а нїхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?
19Оарену в-а дат Мойсе Леӂя? Тотушь нимень дин вой ну цине Леӂя. Дече кэутаць сэ Мэ оморыць?”
20Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?
20Нородул Й-а рэспунс: „Ай драк. Чине каутэ сэ Те омоаре?”
21Відказав Ісус і рече їм: Одно дїло зробив я, і всї дивуєтесь.
21Дрепт рэспунс, Исус ле-а зис: „О лукраре ам фэкут ши тоць вэ мираць де еа.
22Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.
22Мойсев-а дат порунка привитоаре ла тэеря ымпрежур – ну кэ еа вине де ла Мойсе, чиде ла патриархь – ши вой тэяць ымпрежур пе ом ын зиуа Сабатулуй.
23Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?
23Дакэ ун ом примеште тэеря ымпрежур ын зиуа Сабатулуй, ка сэ ну се калче Леӂя луй Мойсе, де че турбаць де мыние ымпотрива Мя пентру кэ амынсэнэтошит ун ом ынтрег ын зиуа Сабатулуй?
24Не судїть по виду, а праведний суд судїть.
24Нужудекаць дупэ ынфэцишаре, чи жудекаць дупэ дрептате.”
25Казали тодї деякі з Єрусалимцїв: Чи не се Той, що шукають убити Його?
25Ниште локуиторь дин Иерусалим зичяу: „Ну есте Ел ачела пе каре каутэ ей сэ-Л омоаре?
26І ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справдї не взнали князї, що Він справдї Христос?
26Ши тотушь ятэ кэ ворбеште пе фацэ, ши ей ну-Й зик нимик! Ну кумва, ын адевэр, чей май марь вор фи куноскут кэ Ел есте Христосул?
27Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же як прийде, нїхто не знати ме, звідкіля Він.
27Дар ной штим де унде есте Омул Ачеста, ынсэ, кынд ва вени Христосул, нимень ну ва шти де унде есте.”
28Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.
28Ши Исус, пе кынд ынвэца пе нород ын Темплу, стрига: „Мэкуноаштець ши Мэ штиць де унде сунт! Еун-ам венит де ла Мине Ынсумь, чи Чел че М-а тримис естеадевэрат ши войну-Л куноаштець.
29Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.
29ЕуЫл куноск, кэч вин де ла Ел ши Ел М-а тримис.”
30Шукали тодї, щоб схопити Його, та нїхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.
30Ей кэутау деч сэ-Л приндэ ши нимень н-а пус мына пе Ел, кэч ынкэ ну-Й сосисе часул.
31Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?
31Мулць дин нород ау крезут ын Ел ши зичяу: „Кынд ва вени Христосул, ва фаче май мулте семне декыт а фэкут Омул Ачеста?”
32Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.
32Фарисеий ау аузит пе нород спунынд ын шоаптэ ачесте лукрурь деспре Ел. Атунч, преоций чей май де сямэ ши фарисеий ау тримис ниште апрозь сэ-Л приндэ.
33Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.
33Исус а зис: „Май сунт ку вой пуцинэвреме ши апой Мэ дук ла Чел че М-а тримис.
34Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.
34Вой Мэвець кэута, ши ну Мэ вець гэси; ши унде вой фи Еу, вой ну путець вени.”
35Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?
35Иудеий ау зис ынтре ей: „Унде аре де гынд сэ се дукэ Омул Ачеста, ка сэ ну-Л путем гэси? Доар н-о авя де гынд сэ се дукэ ла чей ымпрэштияць принтре гречь ши сэ ынвеце пе гречь?
36Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?
36Че ынсямнэ кувинтеле ачестя пе каре ле-а спус: ‘Мэ вець кэута, ши ну Мэ вець гэси; ши унде вой фи Еу, вой ну путець вени’ ?”
37В останнїй же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.
37Ын зиуа де пе урмэ, каре ера зиуа чя маре а празникулуй, Исус а стат ын пичоаре ши а стригат: „Дакэынсетязэ чинева, сэ винэ ла Мине ши сэ бя.
38Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.
38Чинекреде ын Мине, дининима луй вор курӂе рыурь де апэ вие, кум зиче Скриптура.”
39Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.
39Спуня кувинтеле ачестя деспре Духул, пе каре авяу сэ-Л примяскэ чей че вор креде ын Ел. Кэч Духул Сфынт ынкэ ну фусесе дат, фииндкэ Исус ну фусесе ынкэ прослэвит.
40Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справдї пророк,
40Уний дин нород, кынд ау аузит ачесте кувинте, зичяу: „Ачеста есте ку адевэрат Пророкул.”
41инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?
41Алций зичяу: „Ачеста есте Христосул.” Ши алций зичяу: „Кум, дин Галилея аре сэ винэ Христосул?
42Чи не глаголе ж писаннє, що з насїння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?
42Ну зиче Скриптура кэ Христосул аре сэ винэ дин сэмынца луй Давид ши дин сатул Бетлеем, унде ера Давид?”
43Тодї повстало роздїленнє в народї через Него.
43С-а фэкут деч дезбинаре ын нород дин причина Луй.
44Деякі ж з них хотїли схопити Його; тільки ж нїхто не зняв на Него рук.
44Уний дин ей вояу сэ-Л приндэ; дар нимень н-а пус мына пе Ел.
45Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?
45Апрозий с-ау ынторс деч ла преоций чей май де сямэ ши ла фарисей. Ши ачештя ле-ау зис: „Де че ну Л-аць адус?”
46Відказали слуги: Нїколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.
46Апрозий ау рэспунс: „Ничодатэ н-а ворбит вреун ом ка Омул Ачеста.”
47Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?
47Фарисеий ле-ау рэспунс: „Доар н-аць фи фост душь ши вой ын рэтэчире?
48Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?
48А крезут ын Ел вреунул дин май-марий ноштри сау дин фарисей?
49А сей народ, що не знає закону, проклятий.
49Дар нородул ачеста, каре ну штие Леӂя, есте блестемат!”
50Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:
50Никодим, чел каре венисе ла Исус ноаптя ши каре ера унул дин ей, ле-а зис:
51Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?
51„Леӂя ноастрэ осындеште еа пе ун ом ынаинте ка сэ-л аскулте ши сэ штие че фаче?”
52Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.
52Дрепт рэспунс, ей й-ау зис: „Ши ту ешть дин Галилея? Черчетязэ бине ши вей ведя кэ дин Галилея ну с-а ридикат ничун пророк.”
53І пійшов кожен до дому свого.
53(Ши с-а ынторс фиекаре акасэ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.